Вже вдруге на косівщину завітав Мирослав Лазарук — письменник, журналіст, критик і мистецтвознавць. Гість презентував свою книгу «Посаг для приречених».
Мирослав Лазарук – поет, прозаїк, драматург, есеїст, критик. Заслужений діяч мистецтв України. Народився 13 жовтня 1956 року в селі Королівка Коломийського району на Прикарпатті. Нині – директор Чернівецького меморіального музею Володимира Івасюка, очолює квартальник “Буковинський журнал”.
На свято Покрови відбувся літературно-мистецький вечір із нагоди 40-річчя творчої діяльності заслуженого діяча мистецтв України, письменника, директора Чернівецького обласного меморіального музею Володимира Івасюка, головного редактора “Буковинського журналу” Мирослава Лазарука.
У часі це збіглося зі ще двома визначними подіями у житті письменника: виходом у Москві книги «Сквозь ночь и звезды» (перекладена поетом, перекладачем із Москви Володимиром Артюхом) і врученням ордена імені Володимира Маяковського Московської міської й обласної спілок письменників Росії за першу книгу в серії “Украинские поэты”, яких має вийти 100 у перекладах В.Артюха.
У книзі «Посаг для приречених» йдеться про долю українців, яких на саме Різдво 1946-го вивезли до Сибіру. Вона є джерелом пошуку відповідей на багато запитань, які й досі залишаються для нас болючими, а також поєднує в собі три стилі: публіцистичний, документальний і художній.
Щодо назви книги, то автор пояснив, що «посаг» дається нам від Бога, а ми, українці, приречені, бо є в’язнями власних думок. Та, пропри всю трагічність, книга завершується хепі-ендом: «Вона показує, що світло по дорозі до майбутнього таки є».
Книга побачила світ у львівському видавництві «Апріорі» 2014 року — саме в дні найвищої напруги на Євромайдані в Києві та приєднанні російськими окупантами Криму, тому й відповідає на багато гострих питань сучасності, що нібито тільки нині постали перед українцями та їх новоспеченими ворогами з донедавна ще братньої Росії.
Наприкінці зустрічі Мирослав Лазарук продекламував власну поезію.
