Мета: З допомогою книги, пісні, наочних засобів показати самобутню красу гуцульського строю, як одного з елементів народного мистецтва гуцульського краю.
Святково, по-гуцульськи прибрана сцена Будинку культури. В залі оформлена книжково-ілюстративна виставка „Гуцульщина моя, мов писанка барвиста” та виставка стародавнього та сучасного одягу гуцулів „Гуцульська ноша колись і тепер”.
(Грає гуцульська музика. Під її акомпонемент виконується пісня „Пісня про рідний край” на сл. А.Гнатишак, муз. народна)
Співає Лючка на зорі
П’янить, бринить зелена м’ята,
А серце в грудях гомонить
Березів рідний, рідна хата.Дивлюсь на тебе з Діл гори
І дихаю на повні груди,
Бо чую запахи весни
І бачу як радіють люди.О, земле матінко моя,
Яка краса твоя чудова
Поля і гори, і ліси,
Зелений килим, наче море.
Бібліотекар: сьогоднішній захід, який ми пропонуємо вашій увазі буде проведено у формі години народознавства і має назву „Гуцульщина моя, мов писанка барвиста”. А прсвячується година народознавства народному одягу гуцульського краю. Заглянувши за ширму століть, ми постараємося відкрити вам самобутню красу і велич гуцульського строю. Зверніть увагу, перед вами на стіні карта України і називається вона „Народний одяг українців”. Розглядаючи цю карту ви маєте можливість порівняти вбрання гуцульське із вбранням, в яке зодягаються на території України в її різних регіонах.
(Звучить гуцульська музика. На її фоні виходять учасники заходу).
Учасник 1: Багате і чудове прикарпатське народне мистецтво, воно захоплює своєю оригінальністю та самобутністю, красою й оптимізмом. У ньому, як у дзеркалі, відбита волелюбна душа талановитого народу. Маючи величезні традиції – народний одяг Гуцульщини повертається в наше життя, розквітає усіма барвами, він як і народна пісня стає нашою гордістю і славою.
(На сцену виходять учасники бібліотечного клубу „Гуцульська криниця” і представляють присутнім гуцульську народну ношу у вигляді танцювально-етнографічної композиції).
сл. Л. Гнатишак муз. народна
(разом) Як вберутсі дівчатонька у гуцульську ношу
То так файно виглядають як в квітнику рожа.
(учасник 1)
співає і показує на собі сорочку Сорочечка вишивана дрібненько, дрібненько,
Як писанка виглядає, як глипнеш зблизька.
(учасник 2)
співає і показує на собі спідницю А спідничка лабатенька або бархітова
Іде дівка як та пава, йка вже гонорова
(учасник 3)
співає і показує на ногах постоли і капці А на ногах постолята
Пацьорками вбиті,
А капчики із узором
На ногах, як влиті.
(учасник 4)
співає і показує гладенько заплетену косу А голова зачесана,
Гладенько, гладенько
Кіску мамка дозирала
Люба солоденька.
(учасник 5)
співає і показує на собі кептар А на плечах кептарина
Біла, чи кавова
Іде дівка як та пава
Йка вна гонорова
(учасники) разом співають
Не цурайтесе гуцули
Ноші рідненької
Вбирайтеся у вишиті
Сорочечки свої.
Бо нема на світі краще
За нашу сорочку
Бо вже слава йде про неї
По всему світочку
Бібліотекар: Переглядаючи цю композицію ви напевно звернули особливу увагу на наші гарні, дрібно-орнаментові низинкові вишиванки. Прекрасно, завжди по-новому компонують незлічені варіанти низинкової вишивки гуцульські вишивальниці, а особливо наші березівські майстрині. Вони чудово вміють традиційний геометричний орнамент оживити та представити його з великою емоційною силою. Найхарактерніший колорит гуцульських вишиванок це поєднання червоного кольору з жовтим і зеленим, причому червоний колір виступає як основний.
(пісня „Два кольори”).
Учасник 1:
Візьму голку, клубок шовку
Полотно біленьке,
Тай подамся в садочок,
Де сонце ясненьке.
У садочку подумаю,
Які квіти рвати,
Щоб у них свій візерунок
На вишивку взяти.
Бібліотекар: І справді з року в рік гуцульські вишиванки збагачуються новими кольорами і мотивами. Та все ж основним способом вишивання сорочок залишається низинка.
Учасник 2:
Вірш „Низинка”
Низинка – це не тільки вишиванка
Це телеграма з давнини крізь роки.
Чиясь рука вселяла в вушко нитку
І вишивала в вільний час потроху.З’явилися шедеври полотняні,
На них, де вовною, де шовком візерунок
До церкви йдуть в тих сорочках жінки, мов пави,
Що мали в спадок цей святий дарунок.Низинка – щедрий подарунок давнини
В ній схована одвічна таїна,
Але чомусь є відчуття вини,
Що може зникнути навік вона
(пісня „Виший, ми мамо сорочку”).
Бібліотекар: Народна ноша є особливим і дуже цінним витвором мистецтва. Своїми окремими елементами він сягає в глибоку давнину. Проте традиційні риси одягу, переживши не одне покоління людей, завжди повторюється у своїх складових частинах, матеріалі, прикрасах. Порівнюючи народний одяг минулого і теперішнього часу, можна сказати, що одяг різних часів зберігає тотожність основних форм, хоч і має багато відмінностей у деталях, які впливають на його колорит і декоративність. В наш час найкращі традиційні форми одягу зберігаються як художнє надбання народу.
(огляд виставки одягу).
Воно стало святковим одягом. Це стосується кептарів, спідниць, запасок, постолів, капців, окрайок та інших форм одягу і ви можете зараз зблизька оцінити їхню красу, переглядаючи нашу виставку. А ще про ці та інші традиційні форми одягу йдеться в одному із розділів книги О. Воропая „Звичаї нашого народу” – „Одяг”, яку ми вже представляли вам. А тому зараз я пропоную всім присутнім взяти участь у вікторині „Що ти знаєш про гуцульську ношу”
Питання до вікторини:
- Що ви дізналися про гуцульську ношу із книги Воропая О. „Звичаї нашого народу”?
- Що таке кептар? В якому обряді він використовується і що означає?
- Гуцульські сорочки. На які групи вони діляться щодо крою та вишивання? Який орнамент характерний для гуцульської сорочки?
- Запаска та окрайка. Як правильно їх одягати?
- Назвіть спідниці, які колись носили гуцулки.
- Як називалося взуття гуцулів? Що ви про нього знаєте?
- Що таке рейтки? Їх значення у гуцульській ноші? Спосіб їх виготовлення.
- Кожух і кептар. Що ви знаєте про цей одяг? Чи знаєте майстрів цього одягу в нашому селі?
Бібліотекар: Ось і закінчилася наша вікторина і зараз найкращі знавці гуцульського народного вбрання будуть нагородженні невеликими гуцульськими сувенірами і книгами В. Скуратівського „Святвечір”.
Учасник 3:
Як вільно веселка у небо злітає
І грає всіма кольорами
Так вільно моя Гуцульщина співає
Йдучи нелегкими шляхами.
(Виконуються коломийки).
Ой кувала зозуленька,
Як цвіла калина,
Що найкраща сорочечка –
Наша Україна.Сорочечко косичкова,
Яка ти барвиста,
Як пісенька колискова –
Ласкава і чиста.Вишивала сорочечку –
Кольори вкладала,
Щоби людям сорочечка
Радість дарувала.
Бібліотекар: гуцульська ноша була, є і буде джерелом і предметом відображення життя гуцулів, його самобутності і колоритності. За всіх часів вона залишиться найбільшою нашою святістю. І як казав колись Тарас Шевченко:
Ой хустино, хусточка,
Мережана, шита.
Тільки слави козацької
Сіделечко вкрито(пісня „Йде Морозенко полями!”).
Косівська ЦБС
Бібліотека-філіал с. Нижній Березів
Зав. бібліотекою-філіалом
Вітковіцька Ганна Василівна
Використана література:
- Білан М. Український стрій / М. Білан, Т. Стельмащук. – Львів: Фенікс, 2000. – 328с.
- Воропай О. Звичаї нашого народу: етногр. нарис. Т.2. / О. Воропай. – К.: Оберіг, 1991. – 456с.
- Гургула І. Народне мистецтво західних областей України / І. Гургула. – К.: Мистецтво, 1996. – 75с.
- Культура і побут населення України. – К.: Либідь, 1993. – 288с.
Прокоментуй!