Гуцульщина моя, мов писанка барвиста

Мета: З допомогою книги, пісні, наочних засобів показати самобутню красу гуцульського строю, як одного з елементів народного мистецтва гуцульського краю.

Святково, по-гуцульськи прибрана сцена Будинку культури. В залі оформлена книжково-ілюстративна виставка „Гуцульщина моя, мов писанка барвиста” та виставка стародавнього та сучасного одягу гуцулів „Гуцульська ноша колись і тепер”.

(Грає гуцульська музика. Під її акомпонемент виконується пісня „Пісня про рідний край” на сл. А.Гнатишак, муз. народна)

Співає Лючка на зорі
П’янить, бринить зелена м’ята,
А серце в грудях гомонить
Березів рідний, рідна хата.

Дивлюсь на тебе з Діл гори
І дихаю на повні груди,
Бо чую запахи весни
І бачу як радіють люди.

О, земле матінко моя,
Яка краса твоя чудова
Поля і гори, і ліси,
Зелений килим, наче море.

Бібліотекар: сьогоднішній захід, який ми пропонуємо вашій увазі буде проведено у формі години народознавства і має назву „Гуцульщина моя, мов писанка барвиста”. А прсвячується година народознавства народному одягу гуцульського краю. Заглянувши за ширму століть, ми постараємося відкрити вам самобутню красу і велич гуцульського строю. Зверніть увагу, перед вами на стіні карта України і називається вона „Народний одяг українців”. Розглядаючи цю карту ви маєте можливість порівняти вбрання гуцульське із вбранням, в яке зодягаються на території України в її різних регіонах.

(Звучить гуцульська музика. На її фоні виходять учасники заходу).

Учасник 1: Багате і чудове прикарпатське народне мистецтво, воно захоплює своєю оригінальністю та самобутністю, красою й оптимізмом. У ньому, як у дзеркалі, відбита волелюбна душа талановитого народу. Маючи величезні традиції – народний одяг Гуцульщини повертається в наше життя, розквітає усіма барвами, він як і народна пісня стає нашою гордістю і славою.
(На сцену виходять учасники бібліотечного клубу „Гуцульська криниця” і представляють присутнім гуцульську народну ношу у вигляді танцювально-етнографічної композиції).
сл. Л. Гнатишак муз. народна
(разом)    Як вберутсі дівчатонька у гуцульську ношу
То так файно виглядають як в квітнику рожа.
(учасник 1)
співає і показує на собі сорочку    Сорочечка вишивана дрібненько, дрібненько,
Як писанка виглядає, як глипнеш зблизька.
(учасник 2)
співає і показує на собі спідницю    А спідничка лабатенька або бархітова
Іде дівка як та пава, йка вже гонорова
(учасник 3)
співає і показує на ногах постоли і капці    А на ногах постолята
Пацьорками вбиті,
А капчики із узором
На ногах, як влиті.
(учасник 4)
співає і показує гладенько заплетену косу    А голова зачесана,
Гладенько, гладенько
Кіску мамка дозирала
Люба солоденька.
(учасник 5)
співає і показує на собі кептар    А на плечах кептарина
Біла, чи кавова
Іде дівка як та пава
Йка вна гонорова
(учасники) разом співають
Не цурайтесе гуцули
Ноші рідненької
Вбирайтеся у вишиті
Сорочечки свої.
Бо нема на світі краще
За нашу сорочку
Бо вже слава йде про неї
По всему світочку

Бібліотекар: Переглядаючи цю композицію ви напевно звернули особливу увагу на наші гарні, дрібно-орнаментові низинкові вишиванки. Прекрасно, завжди по-новому компонують незлічені варіанти низинкової вишивки гуцульські вишивальниці, а особливо наші березівські майстрині. Вони чудово вміють традиційний геометричний орнамент оживити та представити його з великою емоційною силою. Найхарактерніший колорит гуцульських вишиванок це поєднання червоного кольору з жовтим і зеленим, причому червоний колір виступає як основний.

(пісня „Два кольори”).

Учасник 1:

Візьму голку, клубок шовку
Полотно біленьке,
Тай подамся в садочок,
Де сонце ясненьке.
У садочку подумаю,
Які квіти рвати,
Щоб у них свій візерунок
На вишивку взяти.

Бібліотекар: І справді з року в рік гуцульські вишиванки збагачуються новими кольорами і мотивами. Та все ж основним способом вишивання сорочок залишається низинка.

Учасник 2:

Вірш „Низинка”
Низинка – це не тільки вишиванка
Це телеграма з давнини крізь роки.
Чиясь рука вселяла в вушко нитку
І вишивала в вільний час потроху.

З’явилися шедеври полотняні,
На них, де вовною, де шовком візерунок
До церкви йдуть в тих сорочках жінки, мов пави,
Що мали в спадок цей святий дарунок.

Низинка – щедрий подарунок давнини
В ній схована одвічна таїна,
Але чомусь є відчуття вини,
Що може зникнути навік вона
(пісня „Виший, ми мамо сорочку”).

Бібліотекар: Народна ноша є особливим і дуже цінним витвором мистецтва. Своїми окремими елементами він сягає в глибоку давнину. Проте традиційні риси одягу, переживши не одне покоління людей, завжди повторюється у своїх складових частинах, матеріалі, прикрасах. Порівнюючи народний одяг минулого і теперішнього часу, можна сказати, що одяг різних часів зберігає тотожність основних форм, хоч і має багато відмінностей у деталях, які впливають на його колорит і декоративність. В наш час найкращі традиційні форми одягу зберігаються як художнє надбання народу.

(огляд виставки одягу).

Воно стало святковим одягом. Це стосується кептарів, спідниць, запасок, постолів, капців, окрайок та інших форм одягу і ви можете зараз зблизька оцінити їхню красу, переглядаючи нашу виставку. А ще про ці та інші традиційні форми одягу йдеться в одному із розділів книги О. Воропая „Звичаї нашого народу” – „Одяг”, яку ми вже представляли вам. А тому зараз я пропоную всім присутнім взяти участь у вікторині „Що ти знаєш про гуцульську ношу”

Питання до вікторини:

1. Що ви дізналися про гуцульську ношу із книги Воропая О. „Звичаї нашого народу”?
2. Що таке кептар? В якому обряді він використовується і що означає?
3. Гуцульські сорочки. На які групи вони діляться щодо крою та вишивання? Який орнамент характерний для гуцульської сорочки?
4. Запаска та окрайка. Як правильно їх одягати?
5. Назвіть спідниці, які колись носили гуцулки.
6. Як називалося взуття гуцулів? Що ви про нього знаєте?
7. Що таке рейтки? Їх значення у гуцульській ноші? Спосіб їх виготовлення.
8. Кожух і кептар. Що ви знаєте про цей одяг? Чи знаєте майстрів цього одягу в нашому селі?

Бібліотекар: Ось і закінчилася наша вікторина і зараз найкращі знавці гуцульського народного вбрання будуть нагородженні невеликими гуцульськими сувенірами і книгами В. Скуратівського „Святвечір”.

Учасник 3:

Як вільно веселка у небо злітає
І грає всіма кольорами
Так вільно моя Гуцульщина співає
Йдучи нелегкими шляхами.

(Виконуються коломийки).

Ой кувала зозуленька,
Як цвіла калина,
Що найкраща сорочечка –
Наша Україна.

Сорочечко косичкова,
Яка ти барвиста,
Як пісенька колискова –
Ласкава і чиста.

Вишивала сорочечку –
Кольори вкладала,
Щоби людям сорочечка
Радість дарувала.

Бібліотекар: гуцульська ноша була, є і буде джерелом і предметом відображення життя гуцулів, його самобутності і колоритності. За всіх часів вона залишиться найбільшою нашою святістю. І як казав колись Тарас Шевченко:

Ой хустино, хусточка,
Мережана, шита.
Тільки слави козацької
Сіделечко вкрито

(пісня „Йде Морозенко полями!”).

Косівська ЦБС
Бібліотека-філіал с. Нижній Березів

Зав. бібліотекою-філіалом
Вітковіцька Ганна Василівна

Використана література:

1. Білан М. Український стрій / М. Білан, Т. Стельмащук. – Львів: Фенікс, 2000. – 328с.
2. Воропай О. Звичаї нашого народу: етногр. нарис. Т.2. / О. Воропай. – К.: Оберіг, 1991. – 456с.
3. Гургула І. Народне мистецтво західних областей України / І. Гургула. – К.: Мистецтво, 1996. – 75с.
4. Культура і побут населення України. – К.: Либідь, 1993. – 288с.