Василь Симоненко — «Лицар нескореного покоління»

до 75-річчя від дня народження В. Симоненка (1935 – 1963), українського поета, публіциста.

Недовгим було життя В. Симоненка. Воно, як блискавка, яскраво спалахнуло і швидко згасло. Але вічно житиме його поетичне слово, яскраво освітлюючи наші душі.

Василь Андрійович Симоненко

Народився Василь Андрійович Симоненко в селі Біївці на Полтавщині. Його біографія – це доля людей воєнного і повоєнного покоління, які чули вибухи бомб, ридання матерів над похоронками.

Зростав хлопчик без батька.

«В мене була лиш мати.
Та був ще сивий дід.
Нікому не мовив «тату».
І вірив, що так і слід», – згадував поет дитинство. А так хотілося, щоб був батько!
Ну нехай би смикнув за вухо,
Нехай нагримав би раз чи два, –
Все одно він би тата слухав
І ловив би його слова, –

писав пізніше поет в автобіографічній поемі «Кривда».

Порадником хлопчика був рідний дід Федір. Федір Трохимович не ходив до школи, але самостійно навчився читати, любив книжки, часто розповідав онукові про історичне минуле нашого народу. А ще славився тим, що майстерно вишивав рушники і сорочки.

Перші уроки життя, доброти і ласки брав Василько від матері, яка чудово співала, часто виступала на сільській сцені і мріяла стати вчителькою. Вона навіть вступила до Лубенського педагогічного інституту, однак не закінчила його через життєві негаразди. Саме в цей час вона зустріла майбутнього батька поета, але не надовго. Андрій Симоненко – самодіяльний актор, учитель, художник – скоро залишив сім’ю. Він провідав сина тільки після війни.

Зі спогадів людей, які особисто знали Василя Андрійовича, вимальовується постать поета: високе чоло, гладенько зачесане назад чорняве волосся, смуглявий, худорлявий, середнього зросту, говорив повільно, неголосно. Від природи поет був наділений добрим українським гумором та схильний до самоаналізу.

В 1952р. після закінчення середньої школи В. Симоненко продовжує навчатися в Київському державному університеті на факультеті журналістики, який закінчив в 1957р. Працює в обласних газетах «Черкаська правда» і «Молодь Черкащини», пізніше кореспондентом «Робітничої газети» в Черкаській області.

Складати вірші В. Симоненко почав ще в шкільні роки і вміщував їх у стінгазеті. Перша збірка поезій «Тиша і грім» вийшла у світ в 1962р. Тема любові до Батьківщини, до рідної землі, до простих трудівників, що вирощують хліб, звучить у віршах поета. Своєрідним заповітом В. Симоненка стали його знамениті «Лебеді материнства» як гімн синівської любові, патріотизму. Частина цього твору (починаючи зі слів «Виростеш ти, сину…») покладена на музику і стала піснею. Зберігся рукопис вірша, який свідчить про велику роботу поета над текстом.

В. Симоненко був люблячим батьком. Син Олесь згадував як батько грався з дітьми, розповідав їм казки, читав вірші. Він навіть казку «Цар Плаксій та Лоскотон» написав за одну ніч, а наступного дня читав її вже Олесеві як своєму першому «критикові». А потім чинив так: ті рядки, що син запам’ятав – друкував, а інші – доробляв. Може, саме тому казку В. Симоненка так полюбляють діти.

В день свого двадцятиріччя поет написав вірша, в якому (жартома чи всерйоз) визначив тривалість свого життя:

Не докорю ніколи й нікому,
Хіба на себе інколи позлюсь,
Що в двадцять літ в моєму серці втома.
Що в тридцять смерті в очі подивлюсь.

До тридцяти поет не дожив…Багато він міг ще створити, але не судилося. Тяжко хворий, поет тримав у руках рукописи наступної збірки поезій «Земне тяжіння». Помер В. Симоненко від невиліковної хвороби 14 грудня 1963 року.

«Тиша і грім» – єдина книга, що вийшла друком за життя поета. Вже після смерті його ім’я швидко оповилося підлими вигадками й злісними намовами. І тільки завдяки неймовірним зусиллям друзів вдалося опублікувати книги В. Симоненка: «Земне тяжіння» (1964), «Вино з троянд» (1965), «Поезії» (1966), «Избранная лирика» (1968), «Лебеді материнства» (1981), том вибраних поезій, дві книжечки для дітей.

Похований В. Симоненко у Черкасах. На гробі поета викарбувані слова з вірша «Лебеді материнства»:

«Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину».

В 1995р. В. Симоненку було присуджено посмертно Національну премію України ім. Т. Шевченка.

ЛІТЕРАТУРА:

  • Симоненко В. Твори: у 2-х томах / В. Симоненко. – Черкаси, 2004.  Т.1 : Поезії. Казки. Байки. – 424 с. Т.2 : Статті. Рецензії. Нариси. Виступи. Листи. Автографи. Документи. – 320 с.
  • Симоненко В. На схрещених мечах : вибр. тв. / В. Симоненко. – К. : Пульсари, 2004. – 384 с.
  • Симоненко В. Вибране / В. Симоненко. – К. : Школа, 2002. – 253 с.
  • Симоненко В. Півні на рушниках : оповідання, щоденник / В. Симоненко. – Львів : Каменяр, 1992. – 91 с.
  • Симоненко В. Народ мій завжди буде : вірші та казки / В. Симоненко. – К. : Веселка, 1990. – 159 с. Документи. – 320 с.
  • Симоненко В. На схрещених мечах : вибр. тв. / В. Симоненко. – К. : Пульсари, 2004. – 384 с.
  • Симоненко В. Вибране / В. Симоненко. – К. : Школа, 2002. – 253 с.
  • Симоненко В. Півні на рушниках : оповідання, щоденник / В. Симоненко. – Львів : Каменяр, 1992. – 91 с.
  • Симоненко В. Народ мій завжди буде : вірші та казки / В. Симоненко. – К. : Веселка, 1990. – 159 с.

*************

  • Василь Симоненко (1935 – 1963) // Відлуння десятиліть. Укр. література другої половини ХХ ст. / упоряд. М. Сорока. – К.: Грамота, 2005. – С. 275 – 306
  • Василь Симоненко // Кодлюк Я. 120 розповідей про письменника / Я. Кодлюк, Г. Одинцова. – К. : Наш час, 2006. – С. 127 – 130
  • Геник С. Симоненко Василь / С. Геник. 150 великих українців / С. Геник. – Івано-Франківськ, 2001. – С. 216, З матір’ю на самоті / авт. та упоряд. М. Сом. – К. : Молодь, 1990. – 128 с.
  • Гончар О. Поет народжений з любові / О. Гончар // Культура і життя. – 2010. – № 3-4 (лют.). – С. 30
  • Романова Н. Альтернативна модель суспільства в сатиричній творчості В. Симоненка / Н. Романова // Слово і час. – 2010. – № 1. – С. 56
  • Романенко Ю. Витязь молодої української поезії / Ю. Романенко // Дивослово. – 2010. – № 1. – С. 11-17
  • Ткаченко Д. Кінолітература. В. Симоненко «Бенкет небіжчиків» / Д. Ткаченко // Слово і час. – 2010. – № 1. – С. 47-51
  • Федун Н. Рожеві лебеді В. Симоненка / Н. Федун // Дивослово. – 2010. – № 1. – С. 17-21
  • Сом М. Вибрати не можна тільки Батьківщину / М. Сом // Молодь України. – 2010. – 6 січ. – С. 2
  • Панчишин В. Ти знаєш, що ти – людина? / В. Панчишин // Світ молоді. – 2010. – № 1 (січ.). – С. 12
  • Тихолоз Б. Метеор щирості / Б. Тихолоз // Дивослово. – 2005. – № 1. – С. 50-51

Матеріал підготувала – У.Й. Книш
Комп’ютерний набір – О.М. Радиш

Share

-1 Replies to “Василь Симоненко — «Лицар нескореного покоління»”

  1. Наталія

    Василь Симоненко був убит агентами КГБ.

Comments are closed.

Оголошення

При Косівській міській бібліотеці відкриваються безкоштовні курси режисури, кіно та журналістики, які будуть проводити Генкалюк Руслан — режисер-документаліст та Цуприк Діана — тележурналіст. Запрошуємо всіх бажаючих! Контактні телефони: 0967673966, 0979111824

Архів публікацій