«Рідна мова – то доля народу» (До Міжнародного дня рідної мови)

Косівська центральна районна бібліотека
Сектор краєзнавства

Інформаційна довідка

Косів
2018

65 років тому – 21 лютого1952 року у Бангладеші (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила демонстрацію людей, які виражали свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної – бенгальської мови.

Під час придушення поліцією та військовими масових акцій протесту, своє життя за долю рідної мови віддали кілька студентів. Відтоді кожного року Бангладеш відзначає день полеглих за рідну мову.

Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО в 1999 році проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови, щоб підтримати культурне різноманіття і захистити унікальний скарб кожного народу.

А починаючи з 21 лютого 2000 року цей день відзначаємо і ми, українці.

Історія української мови позначена не менш трагічними фактами. 134 офіційні заборони за 400 років. Жодному законові, циркулярові чи анафемі існування чи розвиток генетичного коду української нації не вдалося ні обмежити, ні знищити.

Тривалий лінгвоцит не підкосив ні її носіїв, чиє життя перетворилося на суцільні випробування й утиски, ні мову. Не лише вистояла, а й зберегла право називатися однією з наймилозвучніших у світі, найстаріших у Європі, стала другою слов’янською за кількістю мовців і входить до третього десятка найпоширеніших мов світу.

Мова – це історія народу, світогляд, інтелектуальний та духовний результат кілька тисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу.

Мова функціонує і розвивається тільки в людському суспільстві. Сьогодні у світі існує близько 6000 мов. На жаль, майже половина з яких знаходяться під загрозою зникнення. На думку фахівців, це трапляється в тому випадку, коли мову перестають, з тієї чи іншої причини, вживати та вивчати більше 30 % носіїв.

За весь час свого існування українська мова теж зазнала злетів і падінь. Українська мова і писемність – це здобуток культури і духовної діяльності українського народу.

Наша мова є рідною майже для 50-ти мільйонів людей. У ній і мудрість віків, і пам’ять народу, і щирість душі.

Стаття 10 Конституції України наголошує: «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України…».

Українська літературна мова зародилася ще в глибоку давнину, перед офіційним прийняттям християнства, тобто перед 988 роком, були навіть свої перші переклади.

Але звісно, роком народження літературної мови вважається 988-й рік уже офіційного хрещення Київської Русі. Для нашої мови Україна – єдина територія у світі, де може і має бути рідне середовище існування і процвітання. Українську мову в давнину називали «руською», «малоруською», «южнорусским язиком».

Перетерпіла наша рідна мова укази Петра Першого та Катерини Другої, найганебніший указ Олександра ІІ 1888 року, який остаточно заборонив вживати українську мову в офіційних установах і давати українські імена під час хрещення дитини .

Основоположником сучасної української літературної мови вважається Іван Котляревський, його «Енеїда» започаткувала нову українську мову на народній основі. Удосконалювати, утверджувати, а головне – розвивати рідне слово продовжив Тарас Шевченко, який створив єдину чітку мовоностилістичну систему, вивів українську мову на рівень високорозвинених європейських мов. Отже, не лише клянімося в любові до рідної мови, не лише плачмо над її долею… А працюймо для неї, вивчаймо, заглиблюймось у її походження й історію, поширюймо, пропагуймо її, тому що «Мова – це не просто спосіб спілкування, а й щось більш значуще».

Леся Українка знала 14 іноземних мов, Іван Франко – 15, Агатангел Кримський – 45, але це не завадило писати їм рідною – українською. Тож не позбавляймо й себе розкоші користуватися рідним словом, відтворювати велич правічної мудрості та примножувати здобутки сьогодення. Головне – почати з себе.

ВИСЛОВИ ПРО МОВУ:

«Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує!.. Знать од Бога
І голос той і ті слова
Ідуть меж люди!
/Т.Шевченко/

«Яка у ній сила – і кличе, й сія, яка в ній мелодія лине в натхнення хвилини! О, мово моя, душа голосна України!»
/В.Сосюра/

«Красо моя! В тобі мудрість віків, і пам’ять тисячоліть, і зойк матерів у лиху годину. І переможний гук лицарів у днину побідню, і пісня серця дівочого в коханні своїм, і крик новонародженого…»
/С.Плачинда/

«Якщо Президент визнав, що на регіональну мову заслуговують русини, то треба поважати і гуцулів та надати їм можливість зробити гуцульську мову регіональною».
/Г.Москаль /

«… чужу мову можна цілком опанувати за шість років, а рідну потрібно вивчати все життя»
/Вольтер/

«Будьте обережні зі словами. Не руйнуйте людських душ»
/Патріарх Володимир/

«Діалект, а ми його надишем
Міццю духа і огнем любови
І нестерпний слід його залишем
Самостійно між культурної мови.
/І.Франко/

«якби ви знали, яка тут велична природа, який цікавий народ гуцули, з багатою, своєрідною психікою, дивними звичаями і мовою…»
/М.Коцюбинський/

«Ти не молися мовою чужою,
Бо на колінах стоячи помреш»
/Д.Павличко/

**********************************************************

Література

  • Головецька О. Душа голосна України / О. Головецька // Жінка.-2017.- Лютий. – С.12-15
  • Рідна мова – то доля народу // Шкільна бібліотека. – 2017.- № 1.- С.77-78
  • Гавука П. Видатні люди про мову / П. Гавука // Гуцули і Гуцульщина. – 2013.- № 1(7).- С.10-16
  • Григорук А. Рідна наша, Богом дана мова / А.Григорук // Гуцульський край .- 2012.- 24 лютого .- С.8
Share

Прокоментуй!

Залишити відповідь

Ваш email не публікується. Обов’язкові поля позначені *.