Їх імена вкарбовані в поколіннях

21 грудня 2016 року відбулося чергове засідання Клубу інтелігенції.

Косівщина живе минулим і сьогоденням. Щомісяця бібліотечна світлиця заповнена громадою, яка не байдужа до історії і вкладу в наше сьогодення.

8 грудня минуло 140 років від дня народження Марії Крушельницької (Слободівни) (1876-1935), драматичної акторки, письменниці, дружини Антона Крушельницького.

Библюк З. І. голова Клубу змістовно розповів про життя і творчість акторки, письменниці. Крушельницька Марія Степанівна народилася 8 грудня 1876 року в селі Ульгівці, Рава-Руського району, нині Люблінського воєводства (Польща). Померла 28.08.1935 р. в Харкові — артистка, письменниця, публіцистка. Дружина Антона Крушельницького. В сім’ї було четверо дітей: Володимир, Іван, Богдан, Тарас.

Марія Степанівна народилася в сім’ї австрійського урядовця — брата А.Вахняніна. Закінчила Львівську українську гімназію 1893 р. Відтоді одна з провідних драматичних актрис театру товариства «Руська бесіда» у Львові з яким гастролювала в Україні та Польщі. Виконувала головні ролі в п’єсах — І. Франка, М. Старицького, І. Карпенка-Карого, І. Кращевського, Льва Толстого, Г. Зудермана та ін. В 1901 р. зіграла востаннє в драмі «Влада темряви» Л. Толстого.

Залишивши сцену почала писати нариси, новели, драми, статті переважно на тему жіночої долі. В 1915-1925 рр. мешкала у Відні, де допомагала чоловікові у підборці матеріалів, редагуванні журналів, підручників, художньої літератури для українських шкіл та гімназій.

Згодом переїхала до Рогатина, а в 1928 році до Львова, де продовжувала публікувати нариси і статті в журналах — «Нова хата», «Нові шляхи». В 1933-1934 рр. в журналі «Критика». Друкувалася у газеті «Буковина» Чернівці, «Діло» журналі ЛНВ (обидва Львів публіцистичні статті про фахову освіту жіноцтва в альманасі «Жіноча доля» Коломия 1927 р.).
Авторка п’єси на 3 дії «Мачуха» (1899 р. неопублікована, циклу оповідань «Штука», «Прощення», «Хвилі туги», Поезїї її молодих літ та інші у збірці «А хто ж вона була?» Чернівці 1901 р., новел «Мати», «Скарб Оксани», п’єси «Вона» ( усі Коломия 1911 р.).

Писала поезії у прозі «На дні душі» («Нові шляхи» 1929 р.), «Крик тиші», «Моє квітне золото осені» (усі 1929 р.). На запрошення царського радянського уряду 1934 р. разом із сім’єю виїхала до Харкова.

Після розстрілу синів і арешту чоловіка померла самітньо у лікарні. 30 грудня минуло 110 років від дня народження Святослава Гординського  (1906-1993), українського поета, перекладача, художника, мистецтвознавця,, активного провідника української культури за кордоном , де проживав з 1944 р., уродженця м. Коломиї.

Юрій Йосипович Джуранюк науковий працівник Косівського музею мистецтва та побуту змістовно розповів про неоціненний вклад в українську культуру Святослава Гординського.

Святослава Гординського, без перебільшення, можна назвати справжнім європейцем у нашому українському мистецтві, як справедливо сказав про нього один із його товаришів. З другого боку, він був людиною, кровно зацікавленою в розвитку національної культури свого народу. І робив це, поєднуючи свою європейськість, якою наповнився на Заході в першій половині ХХ століття, з неповторними українськими традиціями.

Гординський усією душею прагнув, щоб українське мистецтво засвоювало найновіші віяння світової культури, але водночас міцно трималося на ґрунті власних традицій. Дуже високо ставив народне мистецтво, а також школу старовинного візантійсько-руського іконопису, в якому вбачав потужний пласт нашої культури і на якому будував свою пізню творчість. Другий аспект, що робить його винятковим явищем у нашій культурі, – це феноменальна різнобічність діяльності. Він і графік (у тому числі книжковий), і художник, і монументаліст, і чудовий мистецтвознавець, журналіст, редактор, перекладач поезій із багатьох іноземних мов (англійської, французької, німецької, італійської, польської тощо), сам визнаний поет — видав кілька поетичних збірок у Львові. Крім усього, С. Гординський — науковець, який дав європейській культурі один із шедеврів нашої середньовічної літератури — «Слово о полку Ігоревім», переклавши його українською, а потім німецькою мовами і написавши дослідження про нерозгадані місця поеми, в якому довів на основі аналогії з українським фольклором українське походження «Слова…».

Взагалі, він був речником української культури в іншомовних середовищах, особливо в англомовних. Наприклад, коли на Заході готувалася до виходу монографія про художника Архипенка (англійською мовою), Гординський написав до неї вступ, розповідаючи про Архипенка, який творив авангард на Заході, як про українського художника. Пише вступ (тепер уже французькою мовою) і до монографії про Грищенка, репрезентуючи таким чином українських художників у Європі. Ця різнобічність робить Гординського справді унікальним явищем в нашій культурі.

У 2016 році минуло 152 роки від дня народження Петра Кошака (1864-1941), майстра декоративної кераміки з Косівщини, с. Пістинь.

Олег Олексійович Слободян, представник мистецтвознавчої керамології, викладач Косівського ІДПМ  ім. В. Касіян ЛНАМ, кандидат мистецтвознавства, кандидатська дисертація «Пістинський центр гончарства ХІХ — першої половини ХХ століття»; доцент, член СХУ, з великою цікавістю розповідав про відомого майстра Петра Кошака. Твори зберігаються в музеях — Коломиї, Косова, Львова, Києва, Відня, Кракова, Варшави, Санкт-Петербурга, Будапешта, а також приватних колекціях.

У національному музеї Гуцульщини та Покуття ім. М. Кобринського зберігається 78 творів майстра. Творчість Петра Кошака — залишається унікальним явищем у нашому народному мистецтві.

Всі ці три відомі постаті є Великими Українцями і ми про них не маємо права забувати.

Чергове засідання відбудеться 25 січня 2017 року, о 1500 год.

Галина Кікоть
Секретар Клубу «Інтелігенції»
Бібліотекар Косівської ЦРБ.

Share