Косівщина, вас пам’ятає і вшановує!

Вже традиційно, остання середа щомісяця, в бібліотечній світлиці Косівської центральної районної бібліотеки для дорослих, збирається вся інтелігенція Косівщини, де вшановують пам’ять про людей, які принесли славу нашій гуцульській землі і залишили після себе  неоціненні скарби і славу.

10 жовтня виповнилося 100 років від дня народження Андрія Стефуранчина (1916-1997) – чемпіона України зі спортивної ходьби в 1946 та 1947 рр., уродженця села Рожнів, Косівського району. На засідання В. Глібчуком була запрошена 92-річна дружина Андрія Стефуранчина Орися, яка виготовила д ювілею альбом про чоловіка і розповіла коротенько про його досягнення.

Василь Глібчук, наш Косівський журналіст змістовно розповів про життєвий і творчий шлях – двічі чемпіона України зі спортивної ходьбі А. Стефуранчина. До ювілею чемпіона Василь Глібчук подає фото-матеріали в газетах «Захід», «Гуцульський край», «Галичина». До теплих щирих слів дружини і Василя Глібчука приєднався Богдан Чепига поет-прозаїк з смт. Кути.

30 жовтня виповнилося 150 років від дня народження Луки Гарматія (1866-1924), українського педагога, фольклориста, етнографа, культурно-просвітницького діяча, який вчителював в селах Верховинського та Косівського районів.

Марія Петрівна Чоланюк – вчитель історії та правознавства (вища категорія, «вчитель-методист») Тюдівської ЗОШ I-III ст. доповідала про Луку Гарматія, як дослідника культури гуцулів. Лука ріс у великій родині посла австрійського парламенту у Відні – серед вісьмох дітей. Закінчивши Тернопільську вчительську семінарію учителював спочатку на Галицькому Поділлі, а згодом його «засилають» у гори, і Лука Гарматій, провчителювавши пару років у Тюдові та Криворівні потрапляє в Розтоки. Добрий педагог, але перекидали його у найвіддаленіші села за громадську діяльність. Дітям він, як ніхто, прищеплював національну свідомість і любов до рідного краю, що було не до вподоби владі.

З парохом Олексою Волянським Лука Гарматій засновує читальню «Просвіта» у Криворівні, за що його переводять до Розтік. Наперекір владі він засновує «Просвіту» і в с. Розтоки. За це його переводять на найгіршу посаду у при полонинське село Верховинського району Голови. Лука Гарматій був невтомним збирачем фольклору. Вивчав весільні, похоронні та інші обряди, записував з розповідей оповідання, перекази, повір’я, тощо. Його працю високо цінували Володимир Гнатюк та Володимир Шухевич.

Своєю подвижницькою працею збирача скарбів народних Лука Гарматій допоміг не лише В. Шухевич, а й доклав зусиль до матеріалів М. Коцюбинського, В. Гнатюка, О. Олеся. У численних Гнатюкових дослідженнях і легендах, у «Тінях забутих предків», у циклі поезій «На зелених горах», написаних Олесем  1912 року, живе невтомна душа цього дивного подвижника, що кару приймав як дарунок долі.

Приятелював з І. Франком, М. Коцюбинським, допомагав їм знайомитися з місцевими звичаями та обрядами. Лука Гарматій вивчав матеріальну культуру Гуцульщини. Захоплювався творами народних умільців. Збирав художні, металеві й дерев’яні вироби.

Найцінніші колекції Гарматій передав Етнографічному музеєві НТШ. Зібрані предмети перебувають у музеях Санкт-Петербурга та Праги. У с. Голови є музейна кімната, експозиції якої розповідають про першого вчителя с. Голови та його видатних сучасників – І. Франка, М. Коцюбинського, В. Гнатюка.

В 1912 р. переїхав до с. Могильниця, Теребовлянського повіту (Тернопільська обл.).  Помер в Могильниці в 1924 р., де і похований. На багатьох поколіннях гуцулів чистим відсвітом відбилася громадська свідомість, людська порядність, відчуття власної гідності і вартісності, тяга до правди і волі, гордість за своє походження. Це сяв і стверджував учитель Гарматій, де тільки міг, куди його кидало життя.

Марія Петрівна Чоланюк продовжує традиції Луки Гарматія. Вона дуже любить свій край і Україну, бере активну участь у житті села, є ініціатором і організатором проведення різних сільських свят, активний учасник сільського хору та вокальної групи, любить подорожувати. Разом з учнями об’їздила всю Гуцульщину, побувала на Говерлі, в багатьох місцях області та за її межами.

Займається пошуковою, дослідницькою роботою, складає вірші, пісні, є автором трьох книг про пам’ятники Гуцульщини.

Аделя Григорук – заслужений працівник освіти України, член НСЖУ, літературний критик відмітила, що Марія Петрівна нагороджена знаком «Відмінник освіти України», грамотами відділу освіти, управління освіти, МОН України, дипломом лауреата III етапу Всеукраїнського конкурсу «Вчител року – 2005» (номінація «Історія»). Вона керівник районної і член обласної творчої групи вчителів історії та правознавства, голова Ради школи, керує методоб’єднанням вчителів історії Кутського МШМО.

Методичні розробки її уроків надруковані у фахових газетах та журналах.

Про перебування Л. Гарматія в с. Тюдів Марія Петрівна зібрала і надрукувала об’ємний матеріал в книзі М. Полацького «Заворожений світ».

Богдан Глібчук – голова районного Товариства «Просвіта» запропонував створити організаційний комітет, щоб допомагав у встановленні пам’ятників, меморіальних дошок визначним людям села.

Зеновій Библюк – голова Клубу інтелігенції звернувся з проханням до всіх громадських організацій підготувати матеріал про визначних людей у своїй галузі для книги – «100 відомих родин Косова».

Богдан Радиш – наш гуцульський Патріарх пропонує і просить, щоб наші наболілі проблеми розділяли і спільно вирішували з нашою районною владою, щоб вони знали і пам’ятали, що є такий Клуб інтелігенції, де вирішуються також наболілі питання, які стосуються всіх нас.

На завершення засідання ветеран освітянської ниви, просвітянин Тадей Олексійович Яницький подарував для бібліотеки свою книгу «Творець мудрого слова», яка нещодавно вийшла у видавництві «Писаний камінь» — 2016 р. Презентацію якої запланували на початок наступного року та на грудневій нараді сільських бібліотекарів (2016 р.).

Василь Шкурган від імені автора Івана Дячука подарував книгу «Легенда про Кіборга», яка також нещодавно вийшла у видавництві «Черемош», м. Вижниця – 2016 р.

Отож, не будьмо байдужими! Пам’ятаймо, вшановуймо, вирішуймо спільно злободенні питання, тоді ми досягнемо спільної думки і спільної мети.

Share