Косівщина пам’ятає, шанує…

Клуб інтелігенції, що діє при Косівській центральній районній бібліотеці, 30 березня 2016 р. вшанував пам’ять про 20-ту річницю від дня смерті українського національного легендаря, поета, фольклориста, журналіста, знавця багатьох мов, учителя за фахом Ярослава Гавучака.

Віддати шану пам’яті прийшли колеги по-перу, журналісти, освітяни: Аделя Григорук, Василь Глібчук, Василь Шкурган, Микола Близнюк, Богдан Чепига, Катерина Сусак, Ганна Богдан, Володимир Тутуруш, Роман Кабин, Зеновій Библюк та члени районного товариства «Просвіта», а також працівники центральних бібліотек і молоде підростаюче покоління гуртка: «Літературне краєзнавство» Косівської філії обласного державного центру туризму та краєзнавства, що діє при Косівському НВК школі-гімназії ім. І. А. Пелипейка, керівник Надія Валентинівна Ємець – методист районного методичного кабінету відділу освіти Косівської райдержадміністрації.

Про маловідомі факти із життя і творчості Ярослава Гавучака розповів журналіст, редактор газети районної організації КУН «Криця» Василь Юрійович Глібчук. Аделя Григорівна Григорук – заслужений працівник освіти України, член Національної спілки журналістів України, літературний критик і літературознавець зупинилась на творчому доробку Ярослава Гавучука, який відображений в двох книгах:

«Карпатські легенди», яка вийшла у видавничому відділі «Над Прутом» м. Снятин, 1995 року; за підтримки редактора районної газети «Гуцульський край», заслуженого журналіста України Людмили Городенко.

Як те кохання перше і останнє,
Засяяла моєї мрії зірка.
Я вдячний Вам, моя шановна пані,
За вашу працю, за сприяння збірки.,

а також подяка юній художниці Олі Яремчук.

Друга книга «Дідова сопілка» надрукована в м. Коломиї у видавництві «Вік» – завдяки підтримці Василя Юрійовича Курищука, заслуженого вчителя України. Члена Національної спілки краєзнавців.

Саме з цих двох збірок учні Косівської НВК школи-гімназії (керівник Ємець Н.), та учні Старокутської ЗОШ I-III ступенів (керівник: вчитель-філолог Тріщук М. І.), декламували вірші та розповідали легенди.

Вірш «Слово до читача» читала Мар’яна Мойсюк, учениця 2-го гімназійного; вірш: «Ворожі сили в лепкім болоті» декламувала Марічка Грималюк, учениця 3-го гімназійного, легенду «Кам’яна газдиня» розповідала Надія Ємець керівник гуртка; вірш «Дитинство» читав Степан Яремійчук, учень 8-го класу Старокутської ЗОШ I-III ступенів та вірш «Дідова сопілка» учениця 9-го класу Антоніна Лепкалюк, легенду «Явір і смерічка» розповіла Наталія Джумарик, учениця теж Старокутської ЗОШ.

Вірш-присв’яту своєму колезі по-перу, земляку, читав Микола Близнюк – дитячий поет-письменник з Старих Кут.

Аделя Григорівна розповідала про Ярослава Гавучака, як надзвичайно сильну особистість. Страшна хвороба – поліомієліт уразив йому ноги на все життя. Довготривале лікування у Львівській дитячій лікарні не дало жодних результатів. І так проживши 72 роки – з них 70 на інвалідному візку і міг пересуватися з палицею в руках.

Мати, маленького ще хлопчика рятівний вихід бачила в єдиному: її син у майбутньому мусить заробляти собі на хліб знаннями, він повинен здобути освіту. Уже в ранньому дитячому віці, в чотири роки, вона навчила його читати і писати, а в п’ять лід під її опікою опанував польську мову. Італійської та німецької вчив батько.

Свої перші літературні спроби робить в десятирічному віці.

Після закінчення семирічки, Кутської вечірньої школи вступає на заочне навчання в Чернівецький державний університет (факультет іноземних мов). Працював вчителем німецької мови у Довгому Полі, Білоберезці, Криворівні Верховинського району. Діти його дуже шанували і любили. Сам Ярослав Дмитрович ставився до учнів делікатно, він був для них цікавим співрозмовником, не допускав у спілкуванні підвищеного тону. Щоб учні краще засвоювали нові німецькі слова, він розповідав короткі цікаві історії, пов’язані з цими словами.

Не раз знання, отримані від нього згадує Василь Глібчук, ставали дітям у пригоді на уроках української літератури, історії, географії, навіть фізики.

Своїми енциклопедичними знаннями Я. Гавучак вражав не лише учнів. Професор Чернівецького університету В. Василашко, роздумуючи, де б це студент-заочник міг отримати такі всебічні знання з різних предметів та опанувати десяток мов, дійшов до висновку, що перед ним один з найкращих гімназистів ще польських часів. Він не хотів вірити в заперечення батька, що неправда, що ніколи не був його син гімназистом.

І в той же час ця талановита людина не могла в совєтські часи видати жодної своєї книжки. Та він з великою упевненістю не раз повторював: — Ці часи не вічні!

Так. Вони минулись. Уже 25 років – ми маємо Українську незалежність. І Ярослав Гавучак заслужив сьогоднішню і прийдешню пам’ять про нього. Через важку недугу він не мав можливості воювати з ворогом зі зброєю в руках. Зате боровся пером. Вся шановна громада, пом’янула хвилиною мовчання, запаливши свічку-пам’яті біля портрета Ярослава Дмитровича Гавучака.

Могутньою зброєю в руках стало перо і для Марійки Підгірянки – української поетеси, народної вчительки, уродженки с. Білі Ослави Надвірнянського району, якій 29 березня виповнилося 135 років від дня народження.

Про українську дитячу письменницю розповіла Копчук Марія Іванівна – провідний бібліотекар Косівської бібліотеки для дітей.

Перейнявши у великого Каменяра принципи мужності, мудрості, благородства і працьовитості, народна вчителька й поетеса Марійка Підгірянка створила свою школу, яка стала джерелом натхнення для молодих учителів, літераторів і просто господинь. Вона мала рідкісний і могутній талант учителя, закоханого в поетичний світ. У неї навіть проза має поетичне забарвлення: вона бачила широкий світ не тільки поетичних творів, але й милої прози. Оповідання, казки й статті виходили з-під її пера з довершеним сюжетом. Бо, як кажуть, що й з малої грядки збирають добірний урожай.

Шкода, що цю багатогранну особистість ще добре не пізнали, не розкрили для себе наші сучасники. Віриться, що про неї ще скажуть своє слово вагомими дослідженнями і науковці.

Зараз мова піде, про велику особистість, яка 4 березня відсвяткувала свій 80-річний ювілей, і по даний час творчо працює. Це Петро Васильович Лосюк (1936), кандидат педагогічних наук, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України, заслужений вчитель України, народний вчитель України. Від 1963 до 2013 року – директор Яворівської школи. З 1994 р. до цього часу – завідувач Науково-дослідної лабораторії «Гуцульська етнопедагогіка і гуцульщинознавство» Національної академії педагогічних наук України.

Про Петра Васильовича говорила теплі, щирі слова і про його заслуги – колега освітянської і друкованої ниви Аделя Григорук – заслужений працівник освіти України, член Національної спілки журналістів України, літературний критик і літературознавець.

Він розробив і втілив у практику концепцію розбудови школи в умовах Гуцульщини як регіональної української національної. Обгрунтував теоретико-методичні основи і методику використання регіонального етнографічного компонента гуцульщинознавства як складової українознавства, що є провідним у національно-патріотичному вихованні учнів. Підготовлено і видано навчально-методичне забезпечення (програми, посібники, хрестоматії, довідники, 10 номерів журналу «Гуцульська школа» (1994-2000) та ін.), всього понад 100 друкованих праць. Його досвід вивчення гуцульщинознавства  слугує й іншим етнографічним регіонам України (Бойківщина, Волинь, Наддніпрянщина, Поділля, Полісся, Слобожанщина, Таврія та ін.) в реалізації концепції національно-патріотичного виховання дітей та учнівської молоді.

Лосюк П. В. підготував і запровадив нову дидактичну систему поєднання профільного навчання і допрофесійної підготовки старшокласників в сільських однокомплектних школах.
За свою клопітку працю відзначений і нагороджений надгрудними знаками «Відмінник народної освіти УРСР» (1979) та «Отличник просвещения СССР» (1985), медалями А. С. Макаренка, «Василь Сухомлинський», «Ушинський К. Д.», «Григорій Сковорода», «За заслуги перед Прикарпаттям», «20 років незалежності України». Лауреат премій:Всеукраїнської В.І. Вернадського та обласної М.Г.Стельмаховича.

Першого березня, цього року Петрові Васильовичу Вчена рада Прикарпатського НУ ім.В.Стефаника урочисто вручила диплом і мантію, саме до 80-літнього ювілею. Для районної бібліотеки передав подарунок свою нову книгу, яка вийшла вже в цьому році, у видавництві «Писаний камінь» — «На вістрі часу». Це освітньо-краєзнавчі статті.

Сам автор не зміг прийти на засідання з поважних причин.

Члени Клубу інтелігенції і вся шанована громада зичить Петру Васильовичу нести освітянську булаву до 100 річного ювілею і нас всіх запросити.

Share