«Я не гуцул, але жив і живу Гуцульщиною»

Назва статті невипадкова, бо хочу написати про людей, які народились і виросли в іншому краї, а працювали на Гуцульщині, приросли до неї душею, залишили по собі безцінний спадок свого творчого доробку. 27 січня у Косівській центральній районній бібліотеці відбулося чергове засідання клубу інтелігенції ім. І.А.Пелипейка, на якому вшановували видатних митців — Василя Касіяна та Геннадія Малявського.

Василь Касіян

Старший викладач, мистетвознавець Косівського ІПДМ НАМ Марія Миколаївна Іванчук озповіла про життєвий і творчий ілях В.І.Касіяна, який є символом удрості, вічного потягу до науки, ізнання, любові до краси природи, зродної творчості та національної культури. Василь Ілліч народився у Микулинці на Покутті. Був вихідцем із селян, ввібрав у свою душу біль і тривоги простого люду.

Косівське училище прикладного мистецтва відновило свою роботу у лютому 1945 року. Доводилося жити і працювати у надзвичайно складних умовах. Коли Косівщина привозила учнівські роботи в Київ, на республіканську виставку, Василь Ілліч особисто оглядав кожен експонат. Він працював тоді у Київському художньому інституті, був професором графіки і одночасно — головою Спілки художників України. Завжди цікавився життям і творчістю народних майстрів тодішньої Станіславщини і Косівщини, — зокрема. Саме Василь Касіян допоміг створити Станіславське обласне відділення Спілки художників у Косові.

Тоді, у далекому 1947 році, першими спілчанами були косів чани — відомі гуцульські різьбярі Микола Тимків, Микола Кіщук, Василь Кабин, Василь Девдюк, Михайло Бернадський та інші.

Талановитий художник надавав посильну допомогу народним майстрам, які у той час працювали у Косівській артілі «Гуцульщина», готували роботи на республіканські і всесоюзні виставки.

Як голова Спілки художників України Василь Касіян неодноразово приїжджав до Косова, щоб особисто ознайомитись із життям і працею різьбярів, ткачів, мосяжників, вишивальниць та ін. За доброту, людяність, щирість і відвертість народні майстри Косівщини і всієї Гуцульщини дуже поважали його. У 1963 році косівчани обрали Василя Касіяна своїм депутатом до Верховної Ради України. Тепло і щиро згадувала Василя Ілліча колишній ректор КІПДМ Катерина Романівна Сусак — теж родом зі Снятинщини.

Аделя Григорівна Григорук розповіла цікавий факт. Коли повінь на Покутті наробила багато шкоди, Василь Ілліч Касіян запро-понував простягнути руку братам — ініціював проведення виставки робіт на тему «Повінь на Західній Україні». Роботи були виставлені в Київському музеї мистецтв.

Зібрані кошти передали на ліквідацію наслідків стихійного лиха.

7 січня виповнилося 90 років від дня народження видатного художника-аквареліста Геннадія Малявського.

Валентина Дмитрівна Молинь викладач Косівського ІПДМ ЛНАМ, иистецтвознавець підготувала огляд про його життя і творчість.

Художник упродовж 38-ми років жив у Косові, хоча сам родом з Тернопільщини, з с. Рудка Кременецького району. У малого Геннадія досить рано виявилась схильність до малювання. У ранньому віці Геннадій переніс тяжку хворобу, внаслідок якої у нього погіршилася вимова. Це в якійсь мірі вплинуло на хлопчика — обмежилися ігри та спілкування з ровесниками. Вихід із самотності і замкнутості він знайшов у малюванні, спогляданні навколишнього світу.

Після уроків у школі Геннадій Малявський відвідував заняття «малярського гуртка». Тут він отримав перш/ навики з малюнка і жи-вопису, вивчав історію мистецтва у вчителів О.Я.Шатківського та О.С.Якимчука.

Зі словами вдячності згадував Г.Малявський талановитого художника і педагога, добру й інтелігентну людину Олександра Степановича Якимчука, який, помітивши неабиякі здібності хлопця, навчав його «грамоти малюнка».

На початку 1941 року п’ятнадцятилітнім юнаком Г.Малявський бере участь у виставках дитячих робіт у Кремінці, обласній виставці в Тернополі та у республіканській виставці творчих робіт юних художників у Києві. Після війни вступає до Львівського художнього промислового училища на відділення декоративного розпису, де опановував живопис у відомого художника Григорія Смольського, талант якого найбільш яскраво розкрився у пейзажах.

У 1952 році Г.Малявський успішно складає вступні іспити до Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва, а після закінчення навчання — приїхав на Косівщину. Спочатку працював у керамічному цеху селища Кутів, потім — у Косівському училищі, де було відкрито керамічний відділ. Дирекція запропонувала Г. Малявському посаду викладача. Геннадій Кіндратович вів уроки живопису, композиції і художньої кераміки. Водночас писав акварельні портрети народних майстрів, засновників традиційних художніх промислів Гуцульщини — на замовлення Косівського музею (14 портретів), Коломийського музею народного мистецтва та Івано-Франківського художнього музею.

У портретах ГМалявського слід відмітити такі характерні риси, як любов і шану до людини, глибоке осмислення її духовних цінностей, уміння передати основні риси характеру. Г.Малявський був також тонким і проникливим пейзажистом, співцем чарівної гуцульської природи, закоханим у красу гір і полонин, річок і лісів.

У 1997 році художник здійснює виношений роками задум — створює цікаву й оригінальну роботу в жанрі портрета. В овалі, змонтованому з мідних пластин (41 пластина, шириною 1,5 см кожна, різні за довжиною і закріплені перпендикулярно до площин овалу) закомпоновано погрудні портрети І.Франка, Т.Шевченка і Л.Українки, виконані в техніці олійного живопису.

Дивлячись на роботу зліва, бачимо портрет І.Франка, справа — Л.Українки, прямо-слова «Заповіту» Кобзаря. У такий спосіб художник прагнув віддати шану велетням української культури.

Життєвий шлях ГМалявського — яскравий приклад творчого горіння. І тому у вдячній пам’яті нащадків він завжди алишатиметься талановитим художником і віртуозом пензля.

Працівники відділу обслуговування Косівської ЦРБ організували книжкові тематичні полички творчого доробку цих двох мистців, а завідувач сектором краєзнавства П.В.Гуралюк підготувала пам’ятку користувачам про В.Касіяна і Г.Малявського.

Роман Васильович Кабин теж поринув у спогади про свого товариша, колегу по роботі Геннадія Малявського. Ганна Семенівна Богдан, голова місцевої організації Союзу українок розповіла, що родина Малявських однією з перших прийшла на допомогу цій організації. «Свій до свого — по своє» — написано рукою Г. Малявського в магазині «Жіночий труд». Тут також зберігають три сорочки родини Малявських.

Любомир Михайлович Держипільський — науковий працівник НПП «Гуцульщина» вніс пропозицію, щоб вулицю, на якій жив Г.Малявський, було перейменовано на його честь. Аделя Григорівна Григорук, літературний критик і письменниця, теж внесла пропозицію — зробити Почесну книгу Косівщини і зберігати її в Косівському музеї, а в ній навічно закарбувати імена людей, які прославили Гуцульщину.

Голова клубу інтелігенції Зеновій Библюк запропонував зробити меморіальну дошку Геннадія Малявського. Косівський міський голова Ю.О.Плосконос погодився з тим, що все задумане необхідно ініціювати і доводити до кінця. Він буде допомагати чим може.

Михайло Павлик

На засіданні клубу було також представлено другу книгу кандидата історичних наук, викладача суспільних наук Косівського ІПДМ ЛНАМ Володимира Костюка «Громадсько-політична та наукова діяльність Михайла Павлика (1874–1915 рр.)».

Володимир Володимирович Костюк — теж не гуцул, але, живучи на Гуцульщині, зайнявся клопіткою дослідницькою роботою. З-під його пера вийшли дві книги про Михайла Павлика і його родину. Перша мала назву «Михайло Павлик: не останні штрихи до портрета» — філософсько-політичний нарис. У другій монографії відтворено громадсько-політичну та наукову діяльність уродженця м. Косова Михайла Павлика. Володимир Костюк запропонував випустити монографію «Відомі імена Косівщини». Але це копітка праця, яка потребує часу і зусиль.

Йосип Дмитрович Приймак — доцент Косівського ІПДМ ЛНАМ і Аделя Григорівна Григорук — старший науковий співробітник науково-дослідницької лабораторії «Гуцульська етнопедагогіка і гуцульщинознавство» запропонували видати 2-томне видання праць М.Павлика.

В.В.Костюк подарував усім бібліотекам району свою другу книгу. К.РСусак подарувала районній бібліотеці збірку «Василю Касіяну — 100» (матеріали науково-практичної конференції). Всі бібліотечні працівники висловлюють меценатам щиру подяку.

Не залишайтесь байдужими до життя наших відомих людей, до всього, що відбувається навколо. Любіть свій край і цікавтеся його життям. Кожен з вас може внести частинку добра, завітавши до нас на засідання клубу інтелігенції, яке проводимо щомісяця, в останню середу.

Підготувала Г. Кікоть, бібліотекар Косівської ЦРБ, секретар клубу інтелігенції
«Гуцульський край», №5, 12.02.2016 року

Share