Гуцульщинознавство як складова національної освіти

Саме під такою темою пройшло квітневе засідання Клубу творчої інтелігенції Косівщини ім. І.А. Пелипейка. Дана тема висвітлювала наступні питання :

  • 100 років від дня народження Михайла Лози (1915-1993), педагога, літературознавця у діаспорі, автора наукової праці «Гуцульщина в науковій літературі».
  • Презентація навчально-методичного збірника «Ростимо юних патріотами України».
  • Краєзнавство, гуцульщинознавство, пелипейкознавство в системі національного виховання Косівщини.

Історичну довідку про Михайла Лозу — літературознавця, фольклориста, брата Марії Остромири підготувала і доповіла Галина Кікоть, бібліотекар Косівської ЦРБ.

Михайло Лоза народився в с. Підберезівці Пустомирівського району Львівської області — 26 квітня 1915 року. У 1939-1941 роках учителював у Косівській ЗОШ №1. З 1941 року — в еміграції. Один із організаторів журналу «Гуцульщина» (Торонто, Канада), автор численних статей у ньому, зокрема «Постать О. Довбуша в українській літературі», про гуцульську тему в поезіях Б. Лепкого, С. Воробкевича та ін..

Написав спогад про працю в Косові «Спогад про підсовєтський Великдень», «Гуцульщина». — 1991. — ч. 23. — с. 4-5.

Помер 23 грудня 1993 року в м. Боффало, США.

Матеріал про літературознавця, фольклориста в діаспорі до нас доніс І.А. Пелипейко на сторінках своєї книги «Косів: Люди і долі», а також про сестру і брата М. Лози на сторінках нашої районної газети за 1993 рік, 8 травня.

Клуб творчої інтелігенції Косівщини пишається, що носить саме ім’я І.А. Пелипейка. Він залишив досить об’ємний літературно-науковий спадок: 13 книг, понад 600 статей на громадсько-політичну тематику в галузі літератури, народного мистецтва, освіти, краєзнавства. Феноменальна працездатність, енциклопедичність знань, всебічна ерудиція, глибина і мудрість — ось риси, що визначали його особистість.

Ігор Аполлонович Пелипейко був тим, «ланцюгом», хто формував думку, і ми її нащадки повинні продовжувати його справу. Саме з ініціативи І. Пелипейка та П. Лосюка Косівська районна рада створила у 1994 році науково-дослідницьку лабораторія «Гуцульська етнопедагогіка і гуцульщинознавство», завданням якої стало забезпечення науково-методичного рівня вивчення гуцульщинознавства.

Про спільну працю на ниві краєзнавства, гуцульщинознавства, пелипейкознавства в системі національного виховання Косівщини доповідав Петро Васильович Лосюк — Народний учитель України, кандидат педагогічних наук, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України, колишній директор Яворівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, лауреат Івано-Франківської області педагогічної премії ім. Стельмаховича (2003), Всеукраїнської премії ім. В. Вернадського (2005), нагороджений медаллю А.С. Макаренка (1979), знаком АПН України «Ушинський К.Д.» (2006), делегат IV республіканського з’їзду вчителів (1977) і ІІ Всеукраїнського з’їзду працівників освіти (2001), член наукового товариства ім. Т. Шевченка, автор понад 50 друкованих праць.

За методологією І.А. Пелипейка був введений новий розділ в системі наук «Гуцульщинознавство». А з ініціативи І. Пелипейка і П. Лосюка створена науково-дослідницька лабораторія «Гуцульська етнопедагогіка і гуцульщинознавство».

Так, старший науковий співробітник лабораторії І. Пелипейко підготував посібник «Плай» (книга для читання про Гуцульщину), «Флояра» (хрестоматія з гуцульського фольклору), «Мій рідний край», «Гуцульщина в літературі», «Пам’ятки природі Косівщини», «Містечко на Рибницею».

Завдяки плідній співпраці освітян Гуцульського регіону за роки незалежності України підготовлені і апробовані в навчальних закладах, передусім у Яворівській ЗОШ І-ІІІ ступенів, орієнтовані навчальні програми і навчально-методичне забезпечення для вивчення гуцульщинознавства.

Петро Лосюк уперше розробив теоретичні засади виховних можливостей знань учнів декоративною творчістю. На стикуванні мистецтва і педагогіки теоретично обґрунтував і експериментально підтвердив необхідність і педагогічну доцільність поєднання мистецтва і праці в школах України. Висвітлено в посібнику «Декоративно-прикладне мистецтво в школі» (1979).

Другий напрям його науково-педагогічного доробку — розробка концепції організаційно-педагогічних основ діяльності гуцульської школи як регіональної української національної. Враховуються етнографічні особливості Гуцульського регіону, що дає можливість виявити і зафіксувати домінанти, які визначають національне обличчя нації, а також активізує краєзнавчу роботу і патріотичне виховання дітей та молоді. А для цього П. Лосюк ініціював підготовку і видання навчально-методичного забезпечення вивчення гуцульщинознавства (посібники, довідники, словники), що не має аналогів в Україні. Зокрема, він — автор посібників «Гуцульська школа» (1997), «Гуцульщинознавство в українській національній школі» (2001), «Хрестоматія з гуцульщинознавства» (2001, автор, передмова, упорядник). Засновник і видавець серії «Бібліотека гуцульської школи», науково-педагогічного і літературно-краєзнавчого журналу «Гуцульська школа».

Петро Васильович, не зважаючи на поважний вік, переповнений енергії і натхнення творити добре, розумне на освітянській ниві. Третій напрям, який втілив у життя П. Лосюк — авторська «Школа здібностей». Явороіська ЗОШ І-ІІІ ст. і Яворівський позашкільний заклад — це нова модель навчально-виховного комплексу сільської школи, яка з урахуванням регіональних особливостей забезпечує розвиток здібностей кожного школяра. У посібнику «Школа здібностей» (2004) викладені теоретико-методичні та методичні основи розвитку нахилів і здібностей особливості кожної дитини, що забезпечує підготовку до життя в умовах ринкової економіки.

Посібник «Моя Гуцульщина» за редакцією П. Лосюка, упорядник і автор вступної статті Аделя Григорук. Це навчально-методичний посібник, який містить конспекти уроків з гуцульщинознавтсва в початкових класах. Показано, що вони займають чільне місце в системі навчально-виховного процесу школи і є важливим засобом виховання в учнів любові до рідного краю, бережливого ставлення до матеріальної й духовної культури Гуцульщини.

Навчально0методичний посібник «Люблю тебе, Гуцульщино» — це колективна праця. Автори : Андріюк П.В., Григорук А.Г., Камінська М.В., Кіщук О.Д., Лосюк М.С., Лосюк П.В., Сусак К.Р., Ткачук О.М., рецензенти Богдана Чіх-Книш, кандидат мистецтвознавства, в.о. доцента кафедри історії мистецтвознавства і гуманітарних дисциплін Косівського ІПДМ ЛНАМ;  Василини Сеняк — Заслужений учитель України, учитель-методист Косівської НВК «Загальноосвітня школа І ст. гімназія-інтернат ім. І.А. Пелипейка».

Посібник про вивчення в шкільництві природи, історії, народного мистецтва, фольклору, звичаїв і традицій одного з етнографічних регіонів України — Гуцульщини. Розкриваються організаційно-педагогічні засади розбудови гуцульської школи як регіональної української національної, висвітлюється досвід вивчення гуцульщинознавства в системі навчально-виховної роботи в дошкільних, середніх і вищих навчальних закладах.

Навчальний посібник В. Грабовецького «Історія Гуцульщини» (в 3 Т.) для навчальних закладів — це літопис Прикарпатського краю. Третій том подає історію Гуцульщини з найдавніших часів до поч. ХХ ст. Посібник є настільної книгою для вчителів, учнів, студентів та кожного, хто любить, шанує, поважає свій рідний край, частинку великої України.

Аделя Григорук — літературний критик, літературознавець, старший науковий співробітник науково-дослідницької лабораторії «Гуцульська етнопедагогіка та гуцульщинознавство» Академії педагогічних наук України, заслужений працівник освіти України, автор наукових праць з питань української літератури і мистецтва, етнопедагогіки, редактора газети «Освітянський вісник», члена Наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка, координатор Клубу інтелігенції Косівщини ім. І.А. Пелипейка, заступник головного редактора «Гуцули і Гуцульщина» літературно-мистецького і громадсько-суспільного часопису — презентувала щойно виданий новий навчально-методичний збірник «Ростимо юних патріотами України» (упорядники : П. Лосюк, А. Григорук).

У виданні представлений багатогранний матеріал науковців, педагогів на допомогу навчальним закладам у методичному забезпеченні системи національно-патріотичного виховання дітей та учнівської молоді, виокремлена добірка з історії всіх частин Гуцульщини — галицької, буковинської і закарпатської в контексті історії України.

Як досвід використання місцевого краєзнавчого матеріалу слугуватиме й іншим етнографічним регіонам України, таким як Бойківщина, Волинь, Наддніпрянщина, Поділля, Полісся, Слобожанщина, Таврія та іншим, які разом утворюють прекрасний букет — єдину, соборну, незалежну Україну. Заслужений учитель України, викладач української мови та літератури Косівської гімназії-інтернат ім. І.А. Пелипейка Сеняк Василина Миколаївна зупинилась конкретно на розділах науково-методичного збірника «Ростимо юних патріотами України».

У Розділ І : «Національно-патріотичному вихованню дітей та учнівської молоді — систему», П. Лосюк вважає, що системний підхід закладається при плануванні виховної роботи, яка є розділом річного плану роботи і реалізується в плані позакласної виховної роботи навчального закладу.

Від правильно спланованої роботи залежить її результативність, тобто рівень вихованості учнів. Свого часу древньогрецький філософ Платон сказав : «Покажіть мені систему виховання, і я скажу, у якій державі ви хочете жити». Сучасні умови, що склалися в Україні, висунули на передній план національно-патріотичне виховання дітей та учнівської молоді. Такого сплеску патріотизму не було за всі роки незалежності України.

Сьогодні ми бачимо, як справжні патріоти України, натхненні подвигами Небесної Сотні, стали добровольцями в лавах АТО, волонтерському русі, мужньо відстоюють кожен метр української землі.

Мета національно-патріотичного виховання конкретизується через систему виховних завдань, які викладені в збірнику.

  • Розділ ІІ — «Гуцульщина в гомоні століть» подає матеріали В. Грабовецького, М. Камінського, Н. Крета, П. Арсенича, Є. Луціва, В. Гуменюка, І. Пелипейка, Н. Черкач, Н. Кибич, Є Зелінського, М. Ткача, В. Пілаша, Б. Галайко — історичний матеріал про Гуцульщину.
  • Розділ ІІІ — «Для здоров’я духу та тіла» – подає матеріали, сценарії дитячо-юнацьких військово-патріотичних ігор «Сокіл» Д. Лосюк., В. Абрам’юк — народні традиції в системі фізичного виховання школярів, сценарій спортивно-патріотичного свята «Нащадки козацької слави», військово-спортивної гри «Нумо, хлопці».
  • Розділ IV Аделя Григорук «Альтернативи гуцульщинознавству немає» П. Лосюк, О. Оленюк, В. Сеняк, М. Корсун, Н. Кибич.
  • Розділ V Аделя Григорук «Наймолодшим — уроки гуцульщинознавства». Гуцульщинознавство : програма для 2-4 класів початкової школи.
  • Розділ VІ П. Лосюк, А. Григорук «Патріотичний гарант школярів у позашкіллі» В. Корпанюк, Т. Мицкан, О. Дзьоба, А. Григорук, Н. Кибич, С. Беженер, М. Ткач, Н. Копчук, П. Лосюк.
  • Розділ VІІ «Нормативно-правова база з питань патріотичного виховання».
  • Розділ VІІІ «Методичні рекомендації щодо посилення національно-патріотичного виховання в позашкільній роботі в Косівському районі».

У додатках подаються стрілецькі, повстанські пісні, героям Майдану та війни на Сході.

Науково-методичний збірник стане настільною книгою в роботі для вчителів, вихователів. Даний збірник повинен мати кожен вчитель і втілювати в життя розроблену тематику.

П.В. Лосюк подарував для районної бібліотеки щойно презентований науково-методичний збірник «Ростимо юних патріотами України» і книгу «Яворів: історія, етнокультура».

П.Д. Гавука подарував книгу «Уторопи : минуле і сьогодення».

Отже, наша гуцульська земля багата на Богом обдарованих людей. Хочеться, щоб молоде покоління взяло для себе належне від цих людей і виростали справжніми патріотами нашої держави.

Обговоривши стан дослідження і вивчення гуцульщинознаства, краєзнавства, пелипейкознавства Клуб інтелігенції імені Ігоря Пелипейка пропонує наступне.

В умовах російсько-української війни, підступної кремлівської пропаганди найголовнішим завданням інтелігенції, зокрема педагогів, батьків, громадськості є національно-патріотичне виховання дітей, молоді і всього населення. Необхідно домагатись здійснення системи виховання в учнів і студентів ідентичності українця, громадянина-патріота України, опираючись на національні корені, починаючи з батьківського порога. А саме:

1.    Починаючи з 2015/2016 навчального року в кожному навчальному закладі району з рахунок варіативної складової навчального плану запровадити вивчення гуцульщинознавства, а це — знання історії Гуцульщини в контексті історії України, природи, господарства, народного мистецтва, фольклору, звичаїв, традицій краю.

У 2-4 класах використовувати одну годину на тиждень (посібник за редакцією П. Лосюка і А. Григорук «Моя Гуцульщина. Уроки гуцульщинознавствва в початкових класах»).

У 5-11 класах гуцульщинознавство вивчати на уроках навчальних предметів, де воно органічно вплітається до матеріалу теми уроку, на факультативних заняттях, курсах за вибором, в позакласній і позашкільній роботі.

Важливо, щоб у підготовці і проведенні годин класного керівника, інших позаурочних заходів учні брали активну участь. Патріотизм як любов до Батьківщини завжди діяльнісний. Патріот не той, хто говорить гучні слова про Україну, а той, хто своєю діяльністю підтверджує свою вірність Україні.

Отже, альтернативи гуцульщинознавству в системі національно-патріотичного виховання дітей і молоді немає. Та ще й маючи можливість використовувати багате навчально-методичне забезпечення (посібники авторів і упорядників І. Пелипейка «Плай», «Флояра», «Мій рідний край. Природа, населення, господарство Гуцульщини», «Гуцульщина в літературі»; П. Лосюка «Гуцульщинознавство в українській національній школі», «Хрестоматія з гуцульщинознавства», «Регіональний етнографічний компонент у сучасній школі»; В. Грабовецького «Історія Гуцульщини»; П. Лосюка і А. Григорук «Люблю тебе, Гуцульщино!», «Ростимо юних патріотів України»).

2.    Особливу увагу необхідно приділити військово-патріотичному вихованню як складовій національно-патріотичного виховання дітей та молоді. Російська агресія проти України показала, наскільки необхідна допризовна підготовка юнаків і що армія потребує підготовленого резерву.

Відділу освіти і керівникам навчальних закладів за допомоги райвійськкомату зміцнювати навчально-технічну базу з вивчення предмета «Захист Вітчизни», повернути школі забрані раніше навчальні автомати та малокаліберні гвинтівки.

3.    Міським, селищним і сільським радам у своїх населених пунктах координувати діяльність навчальних, медичних, культосвітніх закладів, інтелігенції, осередків політичних партій, громадських організацій у національно-патріотичному вихованні мешканців району, щоб не було випадків ухилення від призову, брати активну участь у волонтерському русі і надавати благодійну допомогу бійцям АТО, які захищають цілісність і суверенітет України, нерідко ризикуючи своїм життям.

4.    Косовській районній державній адміністрації розглянути на засіданні колегії питання національно-патріотичного виховання та підготовки і видання книги-альбому «Косівщина».

Секретар Клубу інтелігенції, бібліотекар Косівської ЦБС — Кікоть Г.О.

Share