Михайло Горбовий — визначна постать у історії Косова

До 115 –ої річниці від дня народження М. Горбового, січового стрільця

ГОРБОВИЙ Михайло Іванович – військовий, громадсько-політичний і кооперативний діяч, педагог, художник, різьбяр, ткач-килимар.

Михайло Горбовий народився 9 вересня 1896 року в Косові в незаможній родині ткача. Коли йому було 9 років, померла мати, залишаючи сиротами п’ятеро дітей. Батько одружився вдруге. Мачуха збиткувалася над дітьми, і старший Михайло опікувався ними. Невдовзі й вона померла і батько одружився знову. Друга мачуха була ще гіршою і вигнала дітей з хати. Михайло взяв їх під свою опіку, виконував свою домашню роботу і одночасно вчився килимарству. Старший брат Роман через багато років стане членом Спілки художників, а Михайло хоч ніколи не цурався ткацького верстата , проте пішов іншим шляхом – шляхом громадянської діяльності. Мабуть, за приклад узяв собі краянина Михайла Павлика. Закінчив учительські курси та учительську семінарію в Коломиї.

З захопленням брав участь у побудові в Косові пам’ятника Т.Шевченкові, відкритого урочисто з участю тисяч гуцулів 19 липня 1914 року.

З вибухом Першої світової війни Михайло, маючи лише 14 років зголосився    добрововольцем до легіону Українських Січових Стрільців , щоб у їх лавах боротися за волю України, де і провів чотири роки на війні. Він брав участь у багатьох боях. Став стрільцем знаменитої Гуцульської сотні, яка відзначалася особливо високим бойовим духом І патріотизмом. Осавул Косівського коша січових стрільців (02.08.1914). Чотар першої чети першої сотні першого куреня УСС (09.1914), стрілець Гуцульської сотні УСС. Після визвольних змагань повернувся до родинного Косова.

ЗУНР упала під ударами польської армії, якій допомагала Франція.

У серпні 1919 року Косівщину (а до неї тоді належав Верховинський район ) окупувало польське військо. Чи міг молодий український патріот примиритися з цим ? Ні . Він стає одним із організаторів повстання гуцулів , яке вибухнуло 16-17 квітня 1920 р. в гірських селах Головах, Зеленому, Жаб’ї, Красноїллі . Уряд кинув на придушення «бунту» військо, яке чинило жорстокі розправи, підпалювало будинки, нещадно било селян, грабувало їх. Сотні гуцулів було арештовано .Кинуто до в’язниці і Михайла Горбового, і вчителя, згодом відомого письменника Михайла Ломацького. Голод, знущання тюремників, приниження людської та національної гідності, побиття, жахливі санітарні умови польських в’язниць – чого тільки не зазнали волелюбні гуцули. Та це їх не зламало. Під тиском громадськості арештованих після дев’ятимісячного ув’язнення влада змушена була звільнити.

Здавалося б, досить уже знегод, пора й для себе, а не лише для громади пожити! Та Михайло ніколи не відокремлював особистого життя від суспільного. Щойно звільнившись з ув’язнення, він береться за роботу з дітьми та юнацтвом. У червні 1922 року він приступає до створення “Пласту”. Незабаром у Косові та на Москалівні почали діяти 25-ий та 26-ий пластові курені ім. М.Павлика. М.Горбовий вважав головним завданням фізичну, моральну та політичну підготовку нового покоління борців за Україну. Його вихованці займаються гімнастикою, ходять на прогулянки та в далекі походи горами (на Сокільський, Писаний Камінь, Чорногору), вчаться співати, виступають на сцені. Збирають бібліотеку, пильно вивчають історію України. І роблять це не для себе лише. Вони пішки мандрують у близькі й далекі села, де під час свят показують селянам “руханкові” вправи, співають патріотичних пісень, ставлять сценки, а старші друзі виступають з бесідами, рефератами, які мають метою піднести національну та громадянську свідомість гуцулів.

За прикладом косівських, виникають пластові товариства в селах. Польська влада стривожена. Горбовому погрожують, його притягають до суду за “антипаньствову” діяльність, конфіскують книжки, забороняють публічні виступи пластунів. Декілька разів його заарештовували, не раз у в’язницях він оголошував голодування на знак протесту.

Те, що він не піддавався, зрозуміти можна: адже мав фронтовий гарт. Але ці дітки, від 7 до 16 років, які гуртувалися навколо свого провідника, вони також не боялися ні поліції, ні суду! М.Горбовий мав вроджений дар збуджувати в людях ентузіазм в ім’я патріотичних справ, надихати мужність, незламність. Його вихованці дістали патріотичний гарт на все життя, чимало з них потім зазнали переслідувань, дехто й загинув, але не від рук поляків, а комуністів.

Врешті-решт у 1930 році “Пласт” був заборонений. Тоді М.Горбовий вступає до Української соціалістичної радикальної партії, і в 1932 році його обрали секретарем повітового комітету партії. Його найближчими співробітниками в партії були Микола Гулейчук, Михайло Фединський, Марія Библюк.

Водночас організовує Повітовий Союз Української Поступової Молоді ім. М.Драгоманова “Каменярі”. Осередки Союзу виникають у багатьох селах. У Косові їх було два: імені М.Павлика та імені М.Драгоманова. Голова “Каменярів” їздить по селах, проводить семінари, навчає, як діяти. До “Каменярів” вступив цвіт молоді. Члени товариства – дівчата і юнаки – вивчали історію України, читали твори українських письменників, брали участь у співочих, музичних та драматичних гуртках, займалися спортом, влаштовували прогулянки у гори, товариські вечірки.

Члени товариства неухильно додержували в побуті правил культурної поведінки, шанобливого ставлення до жінок, не грали в карти, не вживали тютюну та алкогольних напоїв. Зате з радістю брали участь у проведенні масових свят-фестинів, у діяльності “Просвіти”, спортивних товариств. Сам М.Горбовий і співав у хорі, і грав в оркестрі, і був членом спортивних клубів “Сокіл”, “Луг”. Коли він усе це встигав робити? А ще ж заробляв за ткацьким верстатом на прожиття. І того всього було мало його невтомній натурі: він ще й створив у 1927 році кооператив майстрів народного мистецтва “Гуцульщина”, відкрив крамницю, де митці могли збувати свої вироби, не залежачи від посередників. Майстерня “Гуцульщини” розміщалася в будинку на теперішній вулиці Незалежності, 144 (потім він належав лісничому, відомому філателісту С.Іваницькому).

За всім цим він не мав часу на особисте життя. Лише аж у 1939 році одружився з Марусею Библюківною, яка була колись подругою-пластункою, а згодом “каменяркою”. Та недовго тривало сімейне щастя. У вересні 1939 прийшли “визволителі” зі Сходу. Всі партії та громадські організації були заборонені. М.Горбового усунено від керівництва створеної ним “Гуцульщини”, він став працювати рядовим різьбярем. Тимчасом почалися арешти: одного по одному забирали енкаведисти колишніх членів товариства “Каменярі”. Заарештовували найвідоміших, найвихованіших, найкультурніших молодих людей – різьбярів, столярів, ткачів. У лютому 1941 року надійшла черга й на їхнього наставника. М.Горбового взяли підступно: начебто послали його машиною у відрядження до Києва, насправді ж завезли до енкаведистської катівні у Станіславі. Звідти він уже не вернувся – його вбили як “ворога народу”.

Так загинула ця дивовижної енергії людина, яка всі свої сили, свій величезний організаторський талант віддавала одній меті – праці заради піднесення національної свідомості краян та їх соціального захисту.

Л І Т Е Р А Т У Р А

  1. Андрусяк М. Брати вогню / М.Андрусяк .- Коломия : Вік , 2005 .-846 с.
  2. Арсенич П. Діяльність УПА та збройного підпілля ОУН  НА Прикарпатті / П.Арсенич .- Івано-Франківськ :Нова Зоря ,2007.-216с.
  3. Арсенич П. Дослідники та краєвці Гуцульщини / П.Арсенич ,І.Пелипейко.-Косів: Писаний Камінь , 2002.-280с.
  4. Гуцули у Визвольній боротьбі:спогади січового стрільця Михайла Горбового /упор., вступ., примітки, додатки, біограф.дов. Р.Коваля,Ю.Юзича, П.Арсенича.-Вінниця :ДП «Державна картографічна фабрика», Київ : Історичний клуб «Холодний яр»,2009.-Т.4.-472 с.
  5. Демян Г. Гуцульщина у визвольній боротьбі ОУН і УПА /Г.Демян // Домашевський М. Історія Гуцульщини /М.Домашевський.- Львів, 2000.- т.2.
  6. Пелипейко І.Містечко над Рибницею /І.Пелипейко.-Косів:Писаний Камінь, 2004.-572 с.
  7. Пелипейко І. Косів : люди і долі /І.Пелипейко .- Косів : Писаний Камінь, 2001.- 368 с.
  8. Реабілітовані історією. Івано-Франківська область: у 5 т. – Івано-Франківськ, 2000 .-т.1.: Коломийський і Косівський райони .- С. 465.
Share

1 коментар

Залишити відповідь

Ваш email не публікується. Обов’язкові поля позначені *.