Тарас Мельничук

До 70-р. від дня народження Т. Мельничука, поета, лауреата Національної премії України ім. Т.Шевченка.

„Він прагнув волі, справедливості й добра”.

Солов’ї з терновими вінками

пам’яті поета Тараса Мельничука

У Тараса в хаті –
Білий камінь.
На руках горить
Колючий дріт…
Світ – колючий дріт,
Тюремна камера..
Що таке без неї –
Білий світ…
Світ – не цвіт,
І навіть не метелик,
Не фіалка, –
А скоси – роса.
У Тараса в хаті
Впала стеля,
А під нею
Були небеса…
А під нею
Україну жайвір
Звив собі,
Щоб мати жайворят…
Бо, де жайвір,
Небеса не зайві,
Хоч кілька небес
І сонць підряд.
Солов’ї з терновими
Вінками…
Білу хату
Обсідає глід.
У Тараса в хаті –
Білий камінь.
На руках горить
Колючий дріт…

5 серпня 2005р.
Б. Радиш-Маринюк

Тарас Мельничук – поет, лауреат Національної премії ім. Т.Шевченка, лауреат премії ім. В.Сосюри, політв’язень, людина патріотичного духу, твердої гуцульської вдачі.

Тарас Мельничук

Народився 20 серпня 1938 року в с. Уторопи Косівського району Івано-Франківської області.

Тарас Мельничук – автор талановитих поетичних книжок „Несімо любов планеті” (Ужгород, 1967), „Із-за ґрат” (Торонто, 1982), „Князь роси” (Київ, 1990), „Строфи з Голгофи” (1990), „Чага” (Коломия, 1994), своєрідних добірок віршів у журналах, альманахах, колективних збірках, газетах.

За назвою збірки віршів, відзначеної Шевченківською премією, поета часто називали Князем роси. У цій чистій росі вічно випромінюватиметься сонце бентежної душі великого Князя української поезії.

Т.Мельничук працював у різних віддалених місцях колишньої держави: вантажником, молотобійцем, будівельником. Був журналістом, працівником Косівської районної газети. Вчився в Чернівецькому університеті, в Московському літературному інституті. Але насамперед він був поетом, якого боліла людська кривда, неправда, несправедливість; поетом, який прагнув людяності, добра, краси, правди. Цими почуттями пройнята його перша збірка „Несімо любов планеті” (1967). Поет знав, чим ризикує, мовлячи про любов до планети в державі-монстрі, яка утверджувала ідеологію класової боротьби, насильства, диктатури, ненависті до будь-якого інакодумства. Знав, але заявляв:

… мені сили вистачить
іти по дорозі, якої нема.

Тарасові Мельничуку довелося зазнати психологічних тортур, тюремних грат, колючих дротів таборів, де нищиться людська особистість, топчеться порядність, зневажається думка, виснажується душа, руйнуються фізичні сили і в будь-яку мить можна безглуздо поплатитися життям. Двічі поета кидали за грати: в 1972 та 1978 роках. За найстрашніший в комуністичній імперії злочин – одверто висловлену любов до України. За це передчасно пішли з життя В. Симоненко, В. Стус, О. Тихий, В.Марченко, не рахуючи сотень і тисяч діячів літератури, мистецтва, культури, науки, знищених у попередні десятиріччя.
Але й за колючим дротом муза Т. Мельничука не замовкала. У 1983р. в США вийшла збірка його тюремних поезій „Із-за ґрат”.

У 1990р. в Україні, через 23 роки після першої, побачила світ друга збірка „Князь роси”. Одночасно у Великобританії з’явилася книжка „Строфи з Голгофи”. Збірка „Князь роси” відзначена Національною премією ім. Т.Шевченка (1992). Висока нагорода підтвердила, що Т.Мельничук – поет блискучого й потужного таланту, один із неповторних, самобутніх українських поетів, який плідно розвиває свій власний творчий стиль, гідно представляє своє покоління в літературному процесі. Після виходу в світ другої поетичної збірки „Князь роси” наші письменники, обмінюючись думками, сходились на тому, що ця книжка – неповторне явище в українській літературі, а талант її автора зробив би честь будь-якій із європейських літератур. В іншій країні поета такого рівня пропонували б на Нобелівську премію.

Тюрми, концтабори, переслідування зруйнували здоров’я поета, а невлаштованість життя, бездомність після виходу з ГУЛАГу доконали його. Злі люди спалили хату поета і хворий Тарас змушений був поневірятися по чужих квартирах. Зболіле серце зупинилося в лікарні Коломиї задовго до світання 29 березня 1995 року. Похований, як і заповів, на рідному батьківському обійсті.

Саме такі неповторні особистості, як Тарас Мельничук, могли б відкрити для нас можливість стати поміченими культурним світом, „бо то поет від Бога, до того ж гнаний” (І.Калинець).

Розмірковуючи над особистістю Т. Мельничука, його гіркою долею, поглядах, громадянською позицією, вияві українського духу іноді можна запримітити щось властиве життю й творчості Т.Шевченка.

Життєвий шлях Т. Мельничука був важким і тернистим. Поет мав достатньо розуму, щоб створити для себе легше життя. Але він мав ще й талант. А талант Бог вручає людині, щоб вона поділилася з іншими. Ми одержали свою частку в його поезії. Якою завбільшки буде ця частка, – залежить від нас.

Отож, шукаймо й ми Тараса Мельничука в його поезії. Шукаймо, ще і ще раз перечитуючи його поетичні збірки. Йти до Тараса Мельничука нашим сучасникам і нащадкам – означає йти вгору. І цей шлях доволі довгий для осягнення істинної суті цієї яскравої творчої особистості, навіть якоюсь мірою незбагненної, загадкової, таємничої…

Матеріал підготувала У. Книш
Комп’ютерний набір О. Радиш

Література:

  1. Мельничук Т. Твори: У 3 т. – Т. 1: поезії / Т. Мельничук. – Коломия: Вік, 2003. – 254с.
  2. Мельничук Т. Твори: у 3 т. – Т. 3. Кн. 1. – Коломия: Вік, 2006. – 496с. Кн. 2. – Коломия: Вік, 2006. – 344с.
  3. Мельничук Т. Зимозелень / Т. Мельничук. – Косів: Писаний камінь, 2006. – 264с.
  4. Тарас Мельничук // Яворове листя. – Коломия: Вік, 1996. – С.70-74.
  5. Мельничук Т. Чага / Т. Мельничук. – Коломия: Вік, 1994. – 175с.
  6. Мельничук Т. Стрибнула в полум’я роса: з неопублікованих віршів / Т. Мельничук // Літ. Україна. – 2003. – 25 верес.
  7. Мельничук Т. Із книги політв’язнів: вірші / Т. Мельничук // Україна. – 1993. – №11. – С.17.

* * *

  • Гриньків Д. Політ в’язня / Д. Гриньків. – Івано-Франківськ, 2005. – 148с.
  • Князівства його росопад: [висловлювання щирих поціновувачів таланту лауреата Нац. премії ім. Т. Шевченка поета Т. Мельничука]. – Косів: Писаний камінь, 2005. – 55с.
  • Машталер Г. Вивчення творчості Тараса Мельничука в школі / Г. Машталер. – Тернопіль, 2004. – 48с.
  • Тарас Мельничук / Никанор Крет. // Крет Н. Гуцульщина літературна. – Косів: Писаний камінь, 2002. – С.318-323.
  • Дорошенко Я. Князь української поезії: нариси про репресії / Я. Дорошенко // Реабілітовані історією. Івано-Франківська область: у 5т. – Т. 1: Коломийський і Косівський райони. – Івано-Франківськ, 2000. – С.395-402.
  • Що не встигну дожить, слово, ти доживи: літературна сильвета Т. Мельничука / Володимир Качкан // Качкан В. Хай святиться ім’я твоє. – Львів, 1998. – С.318-327.
  • Григорук А. Йдуть до мене гори понад Черемошем: дискус автобіографічного в творчості Т. Мельничука / Аделя Григорук // Перевал. – 2008. – №1-2. – С.216-224.
  • Зелененька І. Україна як поліваріантний націотворчий образ у ліриці Т. Мельничука / І. Зелененька // Слово і час. – – 2005. – №12. – С.57-66.
  • Гриньків Д. Присвячено Князю Роси / Д. Гриньків // Літ. Україна. – 2005. – 27 жовт. – С.6.
  • Григорук А. Портрет князя в гуцульському колориті / А. Григорук // Літ. Україна. – 2005. – 21 лип. – С.7.
Share

Прокоментуй!

Залишити відповідь

Ваш email не публікується. Обов’язкові поля позначені *.