Лесь Мартович

«Не для слави, а для людей».

До 140-річчя від дня народження Леся Мартовича (1871 – 1961) — українського письменника і громадського діяча, члена «Покутської трійці»).

Попереджувальна довідка

Кожна епоха дає світові великі постаті: нові і різноманітні. Таким новатором у розвитку сатиричної літератури був Лесь Мартович (1871 – 1916).

Лесь Мартович

Його вагомий внесок в розвиток української літератури безперечний, хоч і досі гідно не поцінований. Лесь Мартович увійшов у літературу як самобутній письменник кінця ХІХ – початку ХХ століття, блискучий знавець народного життя, неперевершений майстер сатири.

Всю свою громадську і літературну діяльність письменник спрямував на боротьбу за те, «щоб у тім світі запанував порядний чоловік, а не злодій і розбійник».

Народився Олекса (Лесь) Мартович 12 лютого 1871 року в с. Торговиця Городенківського району в родині сільського писаря Семена Мартовича, який змалку служив наймитом по господарях, сам серед злиднів навчився читати і писати. Старий Мартович був взірцем порядного, непідкупного громадянина. Бажаючи синові кращої долі, Семен Мартович віддає його на навчання. Три роки вчився Лесь у рідному селі, п’ять у сусідньому – Топорівцях.

Влітку 1882 Мартович склав іспит до польської чоловічої гімназії у Коломиї. Через конфлікт з учителями змушений був у 1890 році перейти на навчання до Дрогобицької гімназії. Він займається громадською роботою: агітує за селянських кандидатів до австрійського парламенту, друкує в журналі «Народ» оповідання «Лумера» (1891). Цей журнал редагували М. Павлик та І. Франко. Після закінчення гімназії (1892) Лесь Мартович поступає на юридичний факультет Чернівецького університету.

Але на той час батьки письменника зубожіли. Доводилося заробляти на хліб службою в адвокатських канцеляріях, часто переїздити з одного місця роботи на інше.

З кінця 1897 року Мартович став редагувати газету «Громадський голос», тому що І. Франко був хворим, а М. Павлик саме виїхав зі Львова.

В цей час Л. Мартович займається літературною діяльністю. Про це свідчать його збірки «Нечитальник» (1900), «Хитрий Панько» (1903), «Стрибожий дарунок та інші оповідання» (1905).

Для систематичного навчання у Л. Мартовича не було умов. Тому він закінчив Львівський університет тільки в 1909 році.

У 1914 році Л. Мартович захищає докторат права, але його здоров’я дуже погіршується. Тяжко хворий письменник оселяється у свого знайомого на Львівщині і перемагаючи недугу пише нові твори.

Працює над драмою «Політична справа», пише повість «Село Підойми», оповідання «Народна ноша», «Пророцтво грішника», закінчує велику повість «Забобон». Але всі ці твори були опубліковані вже після смерті Мартовича.

Помер Л. Мартович 11 січня 1916 року в пустій сільській школі с. Погариська недалеко від м. Рави-Руської. Похований на занедбаному тоді цвинтарі сусіднього села Монастирок на Львівщині.

Високу оцінку творам Л. Мартовича дав І. Франко: «Мартович – надзвичайно пильний спостерігач життя галицького народу, причому він обдарований неабияким гумористичним талантом…» Його творами захоплювалися Леся Українка, М. Коцюбинський. «Я такий прихильник Вашого таланту, – писав він Мартовичу 28.05.1903р., – так люблю перо Ваше, що вже бодай для того варто щось мені і надіслати».

Письменник у віці 24 роки до одного зі своїх оповідань поставив епіграф «Не для слави, а для людей». Цей дивіз, з яким молодий Лесь Мартович увійшов у літературу, і визначив весь творчий шлях письменника, його невтомну громадсько-політичну працю.

ЛІТЕРАТУРА:

  • Мартович Л. Твори / Л. Мартович. – К. : Дніпро , 1976. – 426с.
  • Мартович Л. Забобон : повість / Л. Мартович. – К. : Дніпро , 1971. – 230с.

*******

  • Лесь Мартович // Історія укр. л-ри кінець ХІХ – початок ХХ століття. – К. : Вища шк. , 1978. – С. 300-316
  • Погребенник Ф. Лесь Мартович : життя і творчість / Ф. Погребенник. – К. : Дніпро , 1971. – 194с.
  • Горак Р. То де ж насправді помер Лесь Мартович? / Р. Горак // Літ. Україна. – 2007. – 20 груд. – С. 8
  • Марчук Г. Не для слави, а для людей… / Г. Марчук // Краєзнавець Прикарпаття. – 2006. – №7. – С. 52-53
  • Мохорук Д. Його душа співала і творила / Д. Мохорук // Галичина. – 2006. – 11 лют.
  • Пам’яті великого українця : основ. дати життя і тв. Л. Мартовича // Шк. б-ка. – 2006. – №1. – С. 73-76
  • Войцехівська М. Лесеві Мартовичу заважали оженитися три «П» / М. Войцехівська // Галичина. – 2004. – 12 лют. – С. 10
  • Мафтин Н. Жанрово-стильова своєрідність малої прози / Н. Мафтин // Зарубіж. л-ра. – 2002. – № 2. – С. 50
  • Марчук Г. Надзвичайно пильний спостерігач життя галицького народу / Г. Марчук // Галичина. – 2001. – 10 лют.
  • Болотенюк М. Він був не «іншим» , а великим майстром слова / М. Болотенюк // Галичина. – 2000. – 29 лют.
  • Данько Ф. Крізь морози і заметілі до рідної хати Леся Мартовича / Ф. Данько // Галичина. – 1996. – 14 лют.
  • Погребенник Ф. До ідеалу краси й добра / Ф. Погребенник // Галичина. – 1996. – 9 лют.
Share

Прокоментуй!

Залишити відповідь

Ваш email не публікується. Обов’язкові поля позначені *.