Мова – духовний скарб нації

Попереджувальна довідка (до Міжнародного дня рідної мови).

Мова – духовний скарб нації. Це не просто засіб людського існування, це те, що живе в наших серцях. Саме мова формує свідомість, творить людину, культуру, історію.

За оцінками фахівців, із 6700 нині існуючих мов більшість перебуває під загрозою зникнення. Аби запобігти цьому, за пропозицією держав-членів ЮНЕСКО було проголошено Міжнародний день рідної мови, який вперше святкували 21 лютого 2000р. в Парижі.

Історія свята має трагічний початок. Дату 21 лютого вибрано тому, що саме цього дня 1952р. загинуло п’ятеро студентів, які брали участь у демонстрації за надання рідній їм бенгальській мові (в тодішньому Пакистані) статусу державної. Пізніше частина Пакистану стала незалежною державою Бангладеш.

На жаль, українці також мають трагічні сторінки зі своєї історії. Про це свідчить подвиг Олекси Гірника, який в 1978р. біля могили Т. Шевченка у Каневі вчинив акт самоспалення. У розкиданих на Чернечій горі листівках він написав, що в такий спосіб протестує проти політики ліквідації української нації шляхом нищення української мови та українського національного духу.

За українське поетичне слово віддали свої життя Тарас Шевченко, відомі поети 60-х років – Василь Симоненко і Василь Стус.

За українську пісню і свої переконання пішли з життя відомі композитори Володимир Івасюк та Ігор Білозір.

Мови, як люди – у кожної своя доля… Народжуються, формуються, живуть та… помирають. Є навіть вираз: «мертва мова». Багато з тих мов, що вийшли із ужитку й називають мертвими, – не щезли. Вони залишили свій слід в історії. Це й латина, від якої походять потужні іспанська, французька, португальська. І стародавні арамейська та койне – ними написана Біблія – книга, яка сформувала обличчя нинішнього світу.

За останні три століття темпи зникнення мов зросли. Особливо це характерно для американського континенту та Австрії. Мові загрожує зникнення, якщо в суспільстві її перестануть вивчати 30% дітей. В Європі під загрозою зникнення перебуває близько 50 мов. Особливо скрутно зі збереженням мов корінних народів Сибіру. У деяких регіонах Азії відчутний тиск китайської мови. Дуже часто мови стають заручниками й навіть жертвами політичних інтересів держав та протистояння націй. Мови використовують як політичний інструмент, як засіб поневолення народів в боротьбі за територію і сфери впливу.

Українська мова витримала жорстокі випробування. Це і зневажання її польською владою, російським царизмом, прагнення знищити її і за радянських часів. Не раз українцям забороняли сповідувати віру і вчити у школах дітей – друкувати Святе Письмо і видавати шкільні підручники.

Українська мова має свою особливу музикальність. Ця незбагненна душа нашої мови, як золотоносна ріка, виблискує хвилями народної пісні, переливається в душу нації, творить почуттєву нерозривність українського серця й української землі. Геніальні композитори Моцарт і Бетховен, Глинка й Чайковський, Барток і Стравінський використовували українські мелодії у своїй творчості. Українська мова – не сирота, вона має слов’янську родину і світову славу. Вона не бідна, не вульгарна, не кривоуста. Вона має все, у тому числі й політичне право жити й розвиватися.

Незважаючи на те, що українська мова як державна вперше отримала статус з прийняттям 28 жовтня 1989р. Закону України «Про мови в Українській РСР», тільки із здобуттям Україною незалежності розпочався процес українського мовного відродження. Цьому сприяло конституційне закріплення державності української мови та здійснення низки урядових заходів, спрямованих на піднесення ролі та авторитету української мови в суспільному житті країни. Стаття 10 Конституції України засвідчує: «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України». Згідно зі статтями 12 і 23 Конституції України держава дбає про задоволення національно-культурних, духовних і мовних потреб українців за етнічним походженням, які проживають за межами України і не є громадянами України.

Правову основу мовного законодавства України складають Конституція України, Закони України «Про національні меншини в Україні», «Про освіту», «Про інформацію», «Про телебачення і радіомовлення», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про видавничу справу» тощо.

Але незважаючи на законодавче закріплення за українською мовою статусу державної відбувається процес звуження її застосування, що спричиняє соціальну напругу в суспільстві, породжує сепаратистські настрої. Статус української мови як державної є формальним: вона досі не посіла належного місця у сферах культури, освіти й науки. Активізувалися ті, хто давно ратує за двомовність, маскуючись терміном «офіційна мова».

В Україні не виконуються елементарні вимоги закону про мову, зокрема про обов’язкове вживання української мови у державних установах. Чимало наших проблем, і політичних передусім, пов’язані саме з відсутністю справжньої мовної політики: поширення державної мови як мови української спільноти. Русифікація, що насаджувалася за радянських часів, зробила свою справу: для багатьох українців поняття рідної мови і української не збігається. Особливо в того покоління, яке виросло в містах східного, південного, центрального регіонів.

Українська мова впроваджується в навчальний процес. Але в певних регіонах, на жаль, дуже мало українських шкіл. А на молодь впливає передусім те, що в нас нема свого інформаційно-культурного простору. Нам всім нав’язують російську мову: через радіо та телебачення. Зараз у різних закладах відпочинку звучать пісні на чужинській мові, рідко – на українській.

Тим часом наука дає недвозначні факти й оцінки чинної в Україні мовно-культурної ситуації. За результатами Всеукраїнського перепису населення (2002), українців – 37,5 млн. або майже 78% від кількості всього населення. 67,5 % українських громадян назвали українську мову своєю рідною. Тобто 2/3 громадян України.

Більшість європейських націй пройшли шлях утвердження своєї ідентичності у ХVІІІ або ХІХ ст.; українцям незрівнянно важче долати цей шлях на початку ХХІ ст. у безмежному просторі глобальних викликів. Компасом на шляху до самоствердження має бути національне усвідомлення. Досягненню порозуміння, злагоди, об’єднання суспільства, розбудові та утвердженню української України покликана сприяти національна мова. З цією метою наприкінці 2004р. створена міжнародна громадська організація «Конгрес захисту української мови». Нині вона нараховує 5 тис. небайдужих до долі рідної мови людей. До складу Конгресу входять і колективні члени: школи, бізнесові структури, вищі навчальні заклади. Сьогодні представництва Конгресу є майже в усіх областях України, а також у США, Канаді, Росії, Литві. Головне статутне завдання цієї організації – зробити так, щоб єдиною державною мовою на території нашої країни була українська. І жодних утисків щодо інших мов при цьому не повинно бути.

Мова дається одвіку й довіку, це – спадкоємність не лише в межах роду, а й народу. Рідну мову слід оберігати як своє майбутнє, пам’ятаючи про першозначення її, як безсмертя українського духу, її рятівну, очищаючу, цілющу, відроджуючу властивість. Якими побачить українців світ – залежить від самих українців. Ми хочемо бути багатомовними та багатознаючими, хочемо належати людству. А для цього ми повинні любити рідну мову. Заснування міжнародною спільнотою свята рідної мови – це тільки проголошення благородної мети. А для того, щоб практично втілити цю мету, потрібно зберігати й плекати рідну українську мову.

Матеріал підготувала – У.Й. Книш
Комп’ютерний набір – О.М. Радиш

Список рекомендованої літератури

  1. Закон України «Про мови»: із змінами і допов., внесеними Законами України [від 28 лют. 1995р. №75/95-ВР] // Відом. Верхов. Ради України. – 1995. – № 13. – Ст. 85; та [від 6 берез. 2003р. №594 – ІV] // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 24. – Ст. 159
  2. Про вдосконалення реалізації державної мовної політики: Указ Президента України [від 5 квіт. 2001р. №233/2001] // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 14. – С. 595
  3. Про внесення змін до Державної програми розвитку і функціонування української мови на 2004 – 2010 роки : Постанова Кабінету Міністрів України [від 26 трав. 2004р. № 676] // Офіц. вісн. України. – 2004. – № 21. – С. 44
  4. Маніфест Міжнародної громадянської організації «Конгрес захисту української мови» // Літ. Україна. – 2005. – 17 лют. – С. 2
  5. Бородюк Н. Щоб рідне слово не вмирало / Н. Бородюк // Уряд. кур’єр. – 2010. – 20 лют. – С. 10
  6. Крайній І. Аби нації не відібрало мову / І. Крайній, А. Свиридовський // Україна молода. – 2010. – 23 лют. – С. 2
  7. Глібчук Б. Джерело існування нації / Б. Глібчук // Гуцул. край. – 2010. – 19 лют. – С. 2
  8. Кушнір Л. Розмовляти українською неконституційно? / Л. Кушнір // Україна молода. – 2010. – 5 лют. – С. 2
  9. Заліський А. «Зірки» підтримали: постанову уряду про обов’яз. вживання укр. мови в шк. / А. Заліський // Галичина. – 2009. – 7 листоп. – С. 4
  10. Федоренко В. Рідна мова – божа благодать / В. Федоренко // Дивослово. – 2009. – № 2. – С. 2-6
  11. Лозинський А. Дещо про державну мову в Україні / А. Лозинський // Україна. – 2008. – № 11. – С. 46
  12. Стрілько В. П’ятирічка втрачених надій: [провал програми розвит. держ. мови в Україні] / В. Стрілько // Україна молода. – 2008. – 8 листоп. – С. 10-11
  13. Бондаренко І. Хто вилікує українську мову / І. Бондаренко // Сучасність. – 2008. – № 1-2. – С. 66-76
  14. Жулинський М. Українська мова – дзеркало своєрідності народу / М. Жулинський // Уряд. кур’єр. – 2008. – 16 лют. – С. 8
  15. Брязгунов Ю. Лінгвореалії: в уявленні академії та інших / Ю. Брязгунов // Молодь України. – 2007. – 22-28 лют. – С. 2
  16. Стрілько В. День мови: рідної / В. Стрілько // Дзеркало тижня. – 2007. – мова наша зберегла свою неповторну красу й милозвучність. 17 лют. – С. 17
  17. Пахолко О. Рідна мова: порахувати все / О. Пахолко // Експрес. – 2007. – 15-22 лют. – С. 14
  18. Дроздов О. Мова – надто важлива річ, щоб довіряти її мовознавцям / О. Дроздов // Дзеркало тижня. – 2006. – 23 верес. – С. 16
  19. Єрмоленко С. Самовизначення через рідну мову: Міжнарод. конгрес «Українська мова вчора, сьогодні, завтра в Україні і світі» / С. Єрмоленко // Дивослово. – 2005. – № 10. – С. 41-45
  20. Лизанчук В. Без української мови, культури, духовності – не може бути української України / В. Лизанчук // Сл. і час. – 2005. – № 2. – С. 3-11
Share

1 коментар

Залишити відповідь

Ваш email не публікується. Обов’язкові поля позначені *.