Богдан Ілліч Радиш-Маринюк

Богдан Ілліч Радиш народився 8 листопада 1934р. в селі Рожнові, неподалік Косова, в селянській родині. Тут і пройшло його дитинство. Сім’я хлібороба – це щоденні клопоти без кінця і краю. Але все ж діти в цій сім’ї знаходили і теплу ласку, і щире слово, і сердечну любов, і незабутню батьківську науку. Ці добрі зерна правди і порядності, любові до своєї землі й свого роду щедрою рукою засіялися в душі малого Богдана.

Я сам собі. Але при Божій волі
На чорному та благодатнім полі –
Сівач тружденний і тружденний жнець.
Б. Радиш – Маринюк

З 1942р. по 1949р. – навчання в семилітній Рожнівській школі. Перший свій вірш «Київград» Богдан Радиш написав в тринадцять років (1947). Молодий юнак тягнувся до слова, що чарувало мереживом народних орнаментів, на які багата наша гуцульська земля. З 1950р. став навчатися в Косівському училищі прикладного та декоративного мистецтва. Це був час коли часто голодні, погано вдягнуті й босі студенти, як соняхи до світла, тягнулися до мистецтва, до знань.

У 1954р. – навчання було перервано службою в армії; спочатку – сержантська школа, а потім – служба за кордоном, у Польщі. Весь цей час Б. Радиш пише вірші, які друкує в армійські газеті.

Після повернення на Косівщину (1957) продовжує навчання в училищі, успішно захищає диплом. В серпні 1958р. Б. Радиш був направлений на роботу в Крим, в Алушту, працює в артілі «Восход». В Алушті починається його викладацька робота. Працюючи з дітьми, вчить розуміти і любити прекрасне, допомагає осягнути мову мистецтва та народної творчості.

В 1960р. Б. Радиш поступає на заочне відділення факультету історії та теорії мистецтва інституту імені І. Рєпіна в Санкт-Петербурзі. Повертається до рідного краю. Продовжує викладацьку роботу в училищі спочатку старшим майстром, а потім – викладачем композиції на кафедрі художньої обробки дерева.

На початку 90-их Богдан Ілліч займається адміністративною роботою в районній раді, голова товариства «Просвіта» ім.. Т. Шевченка, депутат обласної та районної рад першого демократичного скликання. Велика робота для згуртування інтелігенції проводилась Б. Радишем, коли він був директором районної бібліотеки.

Поетичне кредо Б. Радиша – Маринюка невіддільне від його громадянської позиції патріота, який щоденними справами вносить свій вклад у розбудову нашої держави.

З-під пера Б. Радиша – Маринюка вийшло понад 20 книг ліричної поезії, притч, рубаїв, приказок, афоризмів, дитячих віршів, сатири і гумору.

Перша поетична збірка «День творення» Б. Радиша побачила світ в 1979р. Потім були: «Калинова галузка» (1982), «Малюнки на променях» (1984), «Полум’я пам’яті» (1985) «Щедре світло землі» (1990).

Незалежність України ще більше надихнула поета на нові твори. Одна за одною виходять його книги: «Сподівання і сум» (1994), «Сльоза на камені» (1995), «Чумацький віз» (1996), «Між ударами серця» (1997), «Притчі» (1999), «Хитрий котик Василько» (поезія для дітей) (2000), «Різдвяна пава, або Тріє Царі» (2001), тлумачний словник-жартівник (2001), «Добре слово – соловей, а недобре – ворон» (2002), «Никанор і коза» (сатира і гумор) (2004), «Сім кольорів Гуцульщини» (2004), «Рубаї» (2005), «Гуцулівія» (2006), «Сонети» (2008), «Жартівливі коломийки» (2008), «Вино з цвіту папороті» (2009).

Поет Б. Радиш друкується в журналах «Дніпро», «Жовтень», «Дзвін», щоквартальнику «Поезія», збірнику «Веселий ярмарок», обласних та районних газетах.

У своїх творах автор говорить про найзаповітніше для кожної людини – пошану до батька, повагу до роботящих рук, любов до матері, рідної землі, України. Особливий біль і турбота Б. Радиша – це рідна мова, над якою багато віків знущалися далекі й близькі наші вороги. Поезія Богдана Ілліча має свій гуцульський колорит. Велику увагу поет приділяє поезії про наш край – Гуцульщину і наше сьогодення.

Відомий Богдан Ілліч і як пісняр. На його вірші написано більше п’ятдесяти пісень, створено кантату, яку виконує Зразковий хор Української державної консерваторії. Він автор багатьох текстів пісень, музику до яких написали композитори: Остап Гавриш, Лев Димінський, Тетяна Стасюк, Зоя Слободян, Євген Бондаренко, Мирослав Дзьоба, Богдан Кучер, Анничка Гнатишак, Роман Домшинський.

Б.І Радиш – Маринюк – член Національної спілки письменників України, лауреат літературних премій ім.. Михайла Павлика, Марійки Підгірянки, Василя Стефаника, нагороджений медаллю «Будівничий України» (2004).

Богдан Ілліч переконаний, що поезія тримає людину в гармонії і рівновазі, надає їй наснаги для життя, творчості і боротьби. Тому поет продовжує наполегливо трудитися на тернистій ниві поезії і радує читачів новими поетичними творами.

ЛІТЕРАТУРА:

  • Радиш-Маринюк Б. Гуцулівія : поезії / Б. Радиш-Маринюк . – Косів : Писаний Камінь , 2006 . – 188 с .
  • Радиш-Маринюк Б. Рубаї / Б. Радиш-Маринюк . – Косів : Писаний Камінь , 2005 . – 112 с .
  • Радиш-Маринюк Б. Сім кольорів Гуцульщини : вибр. твори / Б. Радиш-Маринюк . – Косів : Писаний Камінь , 2004 . – 260 с .
  • Радиш-Маринюк Б. Добре слово соловейко, а недобре – ворон / Б. Радиш-Маринюк . – Косів : Писаний Камінь , 2002 . – 182 с .
  • Радиш-Маринюк Б. Різдвяна пава , або Тріє Царі : вінок сонетів / Б. Радиш-Маринюк . – Косів : Писаний Камінь , 2001 . – 36 с .
  • Радиш-Маринюк Б. Притчі : поезії / Б. Радиш-Маринюк . – Косів : Писаний Камінь , 1999 . – 96 с .
  • Радиш Б. Між ударами серця : поезії / Б. Радиш . – Косів : Писаний Камінь , 1997 . – 256 с .
  • Радиш Б. Чумацький віз : поезії / Б. Радиш . – Косів : Писаний Камінь , 1996 . – 80 с .
  • Радиш Б. Сльоза на камені : поезії / Б. Радиш . – Івано-Франківськ : Перевал , 1995 . – 72 с .
  • Радиш-Маринюк Б. Ластівка зі сльозою в оці : вінок сонетів / Б. Радиш-Маринюк // Перевал . – 2009 . – №3 . – С. 16-21
  • Радиш-Маринюк Б. Притчі / Б. Радиш-Маринюк // Гуцул. край . – 2009 . – 20 листоп. – С . 5
  • Радиш-Маринюк Б. Косівського ярмарку загублена підкова : вінок сонетів / Б. Радиш-Маринюк // Гуцул. край . – 2008 . – 22 серп. – С. 5
  • Радиш Б. Сонети / Б. Радиш // Перевал . – 2008 . – № 3 . – С . 81-85
  • Радиш-Маринюк Б. Білий янгол : вінок сонетів / Б. Радиш-Маринюк // Гуцул. край. – 2008 . – 9 лют . – С . 8
  • Радиш-Маринюк Б. Повернутий із забуття : [А. Красовський] / Б. Радиш-Маринюк // Гуцул. край. – 2007 . – 30 черв . – С . 6
  • Радиш Б. Привиди старої полонинської колиби / Б. Радиш // Гуцул. край . – 2007 . – 17 берез . – С. 5
  • Радиш-Маринюк Б. З Україною на вустах : [з кн.. поезій «Гуцулівія»] / Б. Радиш-Маринюк // Гуцул. край . – 2006 . – 2 верес . – С . 5
  • Радиш-Маринюк Б. Біжить над лісом білий кінь (купальське) / Б. Радиш-Маринюк // Гуцул. край . – 2006 . – 1 лип . – С . 6
  • Радиш-Маринюк Б. Сміховиця / Б. Радиш-Маринюк // Перевал . – 2004 . – № 4 . – С . 143-148

**************

  • Пушик С. Верховина митця й поета / С. Пушик // Радиш-Маринюк Б. Сім кольорів Гуцульщини / Б. Радиш-Маринюк . – Косів , 2004 . – С . 4-10
  • Баран Є. Зійшовся клином світ мій в Чорногорі / Є. Баран // Алкос : літ.-мистец. альм. – Косів , 2006-2007 . – С . 106-107 . – Рец. на кн.. Гуцулівія / Б. Радиш-Маринюк . – Косів : Писаний камінь , 2006
  • Крет Н. Богдан Радиш-Маринюк / Н. Крет // Крет Н. Гуцульщина літературна / Н. Крет . – Косів , 2002 . – С . 300-303
  • Глібчук Б. Слово про людину, поета, громадського діяча / Б. Глібчук // Гуцул. край. – 2009 . – 20 листоп. – С . 4
  • Дзьоба М. Приклад самовідданого служіння / М. Дзьоба // Гуцул. край. – 2009 . – 20 листоп. – С . 4
  • Моравський В. Сонети Богдана Радиша / В. Муравський // Гуцул. край . – 2008 . – 25 лип . С . 8
  • Юсип Д. Легенда й не легенда – Гуцулівія / Д. Юсип // Галичина . – 2006 . – 11 листоп . – С . 8
  • Тимофійчук Г. Гуцульська душа «Гуцулівії» Б. Радиша-Маринюка / Г. Тимофійчук // Гуцул. край . – 2006 . – 2 верес . – С . 5
  • Григорук А. Цей полин і чебрець … / А. Григорук // Перевал . – 2005 . – №2 . – С . 138-142
  • Мисюк І. Творець золотих скарбів / І. Мисюк // Гуцул. край . – 2004 . – 6 листоп
  • Бойчук Д. Вітаємо : [Б.Радиш нагород. медал. «Будівничий України»] / Д. Бойчук // Рідне слово . – 2004 . – 21 жовт . – С . 8
  • Дорошенко Я. Світло щастя й сльози : Б. Радишу – 60 / Я. Дорошенко // Галичина . – 1994 . – 19 листоп . ; Літ. Україна . – 1994 . – 15 груд . – С . 7
  • Лауреатом став ювіляр : [Б. Радиш лауреат прем. ім.. М. Павлика] // Прикарпат. правда . – 1994 . – 23 листоп.
Share

2 коментарі

Залишити відповідь

Ваш email не публікується. Обов’язкові поля позначені *.