Богдан-Ігор Антонич

Богдан-Ігор Антонич народився на Лемківщині 5 жовтня 1909р. в родині священника. Його рідне село Новиці знаходиться тепер на території Польської Народної Республіки.

Єдиному синові досить заможних людей життя могло стелитися м’якими і веселими килимами, якби не війна. Родина Антоничів змушена була тікати з рідного села, тому що воно знаходилося в центрі воєнних дій. У 1914 році родина Антоничів перебралася до Відня. Через п’ять років Богдан із мамою (батька заарештувала польська влада) переїхали до материного брата. Доля біженців назавжди вкарбувалася в пам’ять маленькому Антоничу, який нічим спеціально не відрізнявся, але не був таким веселим, як його товариші.

Богдан-Ігор Антонич був хворобливою від природи дитиною і тому не ходив до початкової школи. Він готувався у приватної вчительки складати іспити до гімназії. У 1920-1928рр. майбутній поет навчається у гімназії гуманітарного типу ім.. Королеви Софії у Сяноку. Під час навчання у польській гімназії Богдан-Ігор Антонич тягнувся до товариства українських студентів. Учився Антонич добре, але не любив вириватися вперед.

З 1928 по 1933р. Антонич навчається у Львівському університеті на філологічному факультеті, пристрасно включається в літературне та громадське життя столиці Західної України. Молодий поет часто виступає перед своїми університетськими друзями з читанням власних поезій, входить у студентське товариство при НТШ.

Антонич був дуже талановитою та музично обдарованою людиною. Він малював, грав на скрипці, створював музику (мріяв стати композитором), розумівся на балеті. Як здібного студента Антонича направляли до Болгарії на вдосконалення болгарської мови.

Вірші почав писати ще дитиною, а у 1931р. виходить перша збірка Богдана-Ігоря Антонича «Привітання життя». Його поезії друкували у багатьох періодичних виданнях. В 1933р. Антонич закінчує університет і видає другу збірку поезій «Три перстені». Ця книжка поставила молодого поета в перший ряд західноукраїнських письменників. Антонич називав свою поезію піснями. Його вірші – це вже написана музика, її треба тільки вловити і подарувати людям.

Після закінчення університету Антонич займався літературною працею, з якої і жив. Виступав з доповідями про українську та «чужу» літератури, робив переклади, писав рецензії, публікував сатиричні фейлетони та пародії, спробував свої сили в прозі та драматургії. За чотири роки (1933-1937) Антонич написав ще три книжки, але тільки одна з них «Книга Лева» вийшла за його життя, в 1936р. Дві інші – «Зелена Євангелія» і «Ротації» – посмертні видання.

На цей час припадає робота Б.-І. Антонича над оперною драмою «Довбуш», над статтями, над романом «На тому березі», який, на жаль, так і не був закінчений.

Антонич захворів на апендицит і після вдалої операції вже мав намір виписуватися з лікарні додому. Але тут друга важка недуга – запалення легенів – підкосила його навіки. 6 липня 1937р. Богдан-Ігор Антонич помер.

Зірка Антонича яскраво спалахнула і погасла. Богдан-Ігор Антонич проживши 28 років, досяг колосальних знань та вершин в українській поезії. Це закоханий у природу натхненний лірик, митець з неповторним баченням і відтворенням світу, змістом творчості якого було оспівування життя, захоплення усіма його проявами.

Б.-І. Антонич – видатний український поет, про якого повинні знати не лише в Європі, а й далеко за її межами. Його поезія є незаперечним свідченням того, що великий талант обов’язково пробивається крізь тернові хащі на дорогу передових думок свого часу, дорогу, яка поєднує серце художника і серце його народу. Богдан-Ігор Антонич – самобутній поет, творчість якого увійшла у скарбницю світової поезії ХХ століття.

Життя величне і страждальне
(до 100-річчя від дня народження Богдана-Ігоря Антонича, українського поета)

ЛІТЕРАТУРА:

  1. Антонич Б.-І. Поезії / Б.-І. Антонич . – К . , 1988. – 454 с .
  2. Антонич Б.-І. Поезії / Б.-І. Антонич // Далекі зірниці . – К . : Грамота , 2001. – С . 389-396
  3. Антонич Б.-І. Поезії / Б-І. Антонич // Українське слово : в 4 кн . – К . : Аконіт , 2001 . – Кн . 2 . – С . 732-743
  4. Бернадська Н. Богдан-Ігор Антонич / Н.Бернадська // Бернадська Н. Українська література ХХ століття / Н.Бернадська . – К . : Знання-Прес , 2007 . – С . 40-46
  5. Весни розспіваної князь : слово про Антонича . – Львів : Каменяр , 1989. – 430 с .

****************

  • Україна. Президент (2005 – ; В.Ющенко) Про відзначення 100-річчя від дня народження Богдана-Ігоря Антонича : Указ Президента України [від 12 черв . 2009 р . № 433/2009] // Уряд. Кур’єр . – 2009 . – 16 черв. – С . 13
  • Жук О. Антонич був котом і жив собі у мушлі / О.Жук // Україна молода . – 2009 . – 3 жовт . – С . 8-9
  • Гузьо Г. Судилося йому навіки залишитися «дітваком із сонцем у кишені» / Г.Гузьо // Висок. замок . – 2009 . – 3 жовт . – С. 13
  • Драбчук О. Повернути поета із забуття / О.Драбчук // Світ молоді . – 2009 . – 1 жовт . – С . 4
  • Мельник О. Три музи Богдана-Ігоря Антонича / О.Мельник // Уряд. кур’єр. – 2009 . – 13 черв. – С . 9
  • Різник Л. Невблаганність часу / Л.Різник // Літ. Україна . – 2008 . – 16 жовт . – С . 2
  • Левицька В. Богдан-Ігор Антонич – поет весняного похмілля / В.Левицька // Друг читача . – 2007 . – № 23 . – С . 6
  • Лубківський Р. Богдан-Ігор Антонич : третє повернення / Р.Лубківський // Літ. Україна . – 2007 . – 13 груд . – С . 2 , 6-7
  • Різник Л. Творець «Зеленої Євангелії» / Л.Різник // Літ. Україна . – 2007 . – 29 листоп . – С . 1
Share

Прокоментуй!

Залишити відповідь

Ваш email не публікується. Обов’язкові поля позначені *.