Скарби гуцульської мистецької спадщини

Година народознавства „Скарби гуцульської мистецької спадщини”

Мета: Пропаганда літератури з народознавства, історії нашого народу, нашого гуцульського краю, його мови, звичаїв, традицій, пробудити цікавість до гуцульської символіки, до невмирущих скарбів чудового карпатського краю. Виховувати бережливе ставлення до своєї народної культури.

Святково прикрашений зал школи вишитими рушниками, гілочками верби, ялинки.

Працівниками бібліотеки оформлена книжкова виставка „Гуцульщина – золотий чарівний край”

Бібліотекар:

Там, де гори Чорногори, зелені Карпати,
Живуть сини України – гуцули завзяті.
Де Черемош, Прут і Тиса – вода студененька
Пригортає Гуцульщину Україна-ненька.

Гуцульщина! Не в однієї людини, навіть при її згадці радісно заб’ється серце. Тут, у Гуцульських горах, як ніде, можна почути гомін віків, зачерпнути силу і віру в майбутнє; тут у зелено-срібних водах озер і рік можна скупати й очистити не лише тіла, але й душу, та карпатським сонцем зігріти її, а вийшовши на верх Говерли, побачити Бога й почути його доброзичливий і аскавий голос – голос Творця Гуцульських гір.

Творчу наснагу на Гуцульщині черпали Іван Франко, Леся Українка, Михайло Драгоманов, Михайло Павлик, Михайло Грушевський, Василь Стефаник, Марко Черемшина, Юрій Федькович, Сидір Воробкевич, Богдан Лепкий, Михайло Коцюбинський, Гнат Хоткевич, Платон Воронько, Тарас Мельничук, Дмитро Павличко, Марія Влад, Ліна Костенко, Михайло Стельмах, Іван Драч, Степан Пушик, Богдан Радиш, Віра Вовк і багато інших поетів і письменників.

Її досліджували тисячі священників, етнографів, вчених, учителів, музикознавців, мистецтвознавців і просто небайдужих до Гуцульщини людей.

І сьогодні ми проведем годину народознавства „Скарби гуцульської мистецької спадщини”: присвячену, як ви догадались гуцульській народній спадщині.

(Виходять ведучі в гуцульському одязі).

Ведуча: В українських Карпатах збереглась унікальна культурна спадщина й традиції нашого народу – тому потребою сьогодення є необхідність охорони й підтримки карпатської культурної спадщини.

Карпатські гори, де живе майже 18 млн. людей, вже 5 років знаходяться під охороною Міжнародного договору по збереженню багатої живої природи, дивовижних ландшафтів, архітектурних пам’яток та іншої культурної спадщини.

Ведучий: Гуцульщина багата на культурну спадщину. За кількістю пам’яток архітектури лише наша Івано-Франківська область займає 3-є місце в Україні. В даний час в області під охороною держави знаходиться 1360 пам’яток архітектури, в тому числі 87 пам’яток національного значення, переважна більшість яких – це пам’ятки дерев’яної та мурованої архітектури.

Ведуча: До культурної спадщини належать і унікальні дерев’яні церкви. Як писав М. Гоголь „Архітектура промовляє навіть тоді, коли мовчать літописи й перекази”. Йдеться зокрема про феномени світового значення – українські дерев’яні церкви.

Дерев’яні церкви – унікальне явище світової культурної спадщини. Попри регіональні особливості має виразні риси першовзірців народної монументальної архітектури, що сягають часів язичництва та раннього християнства на Русі, наприклад ХХ ст., в Україні налічувалось 1900 дерев’яних храмів. Дві третини з них на Західній Україні.

Ведучий: Найстаріші дерев’яні церкви побудовані лише за допомогою сокири, без пили і рубанка, всі з’єднання зроблені за допомогою врубок, без цвяхів.

Однією з таких споруд, хоча й найменшою за розміром є церква Різдва Пресвятої Богородиці 1615р. в с-щі Ворохта.

Ведуча: Цікавими в області є пам’ятки промислового та інженерноо будівництва. В першу чергу – це унікальна доменна піч початку ХІХ ст., в урочищі Ангелів (поблизу с. Ясеня Рожнятівського району), солеварні кінця ХІХ – поч. ХХ ст. в м. Долині та Болехові. Єдиний на Україні приклад солеварних споруд, що збереглися дотепер, а також пивзавод 1767р. в Івано-Франківську.

Ведучий: В Богородчанському, Верховинському, Долинському та інших районах збереглися дерев’яні млини і кузні. Цікавою є пам’ятка архітектури – обсерваторія 1937р. – на горі Піп Іван у Верховинському районі. Під охороною держави Прикарпаття знаходиться 28 костелів, 4 синагоги, 4 монастирі: монастир-скит 1611р. в с. Манява Богородчанського району; чоловічий монастир УПЦКП, монастир святих Василіян ХVІІІ ст. в с. Гошові Долинського району, чоловічий монастир УГКЦ, та жіночий монастир Василіанок 1903р. в м. Івано-Франківську.

Ведуча:

В цій писанці гуцульській
Душевна глибина
Жива блакить барвінка
Й хода весни красна.

Шановні друзі! Ви напевне догадались, що мова піде ще про один скарб народної спадщини – це писанки. Писанкарство – один із найдавніших видів народного малярства. Писанка – то своєрідний мініатюрний символ народного живопису. Візьміть у руки барвисте яйце, помилуйтеся красою розмаїтого орнаменту. Ви доторкнетеся до символіки прадавнього ритуалу, до самої історії.

Писанка – символ України, пам’ять про рідну землю, рідний край, оберіг на цій землі.

Вірш Б. Радиша „Вечори писанкові” – учень.

Вечори писанкові,
І гуцулки писанки пишуть.
У віск писанки,
А віск у пісню.
А по хаті – оленів,
А з воску – півні по хаті.
І бджіл, що вироїлись
Із черепка старого…
Гуцулки писанки пишуть
І несуть їх у Косів
Не для грошей,
А так просто,
Бо у горах
Пора писанкова.

Ведучий: Традиція оздоблення звичайних курячих яєць сягає глибокої давнини. Та напевно, не всі знають, що фарбовані яйця зявились ще в часи язичництва як атрибут весняних культових обрядів. Їх повязували з пробудженням весняної землі та народження нового життя. З прийняттям християнства наш народ не відмовився від цього звичаю. Але яйце стало уособлювати свято Воскресіння Господнього. І ви знаєте, що Великодні свята не обходяться без писанок.

А зараз у нас в гостях писанкарка, яка представить виставку своїх писанок і разом з тим покаже, як пишуться писанки.

(Виступ писанкарки).

Ведуча: До скарбів мистецької спадщини належить і вишивка.

Вишивка – один з давніх і найбільш поширених видів народного декоративно-прикладного мистецтва. Вона виникла дуже давно і передавалася від покоління до покоління.

На Гуцульщині вишивки вирізняються різноманітністю композиційного вирішення геометричних, іноді геометризовано-рослинних мотивів та багатством колориту. Кольорова гама базується на поєднанні яскравих контрасних барв – чорної, червоної, вишневої, оранжевої, жовтої, синьої, голубої, фіолетової та зеленої.

Ведучий: основою всіх звичаїв, свят є – рушник. Без нього не обходиться ні одне свято. Рушник – це символ, оберіг народу. Традиційно з рушником вітали появу дитини в родині, з ним зустрічали, дорогих гостей. Його дарували старостам і зустрічали молодих після вінчання.

Звучить пісня А. Малишка „Пісня про рушник” – у виконанні вокальної групи.

Ведуча: Зверніть увагу на виставку вишитих рушників і інших різних вишивок, які зібрали наші учні з бабисиних скринь.

Ведучий: Гончарство – є теж одним із скарбів гуцульської спадщини. Гончарні вироби виготовляють з опаленої гончарної глини. Це дуже стародавнє ремесло. Первісні гончарі формували вироби вручну, обліплюючи кошичок, камінь, дерев’яну форму скибками глиняної маси завтовшки в палець або обкручуючи за спіраллю стрічку глини, посуд виходив товстостінний з порушенням округлості.

Згодом це почало удосконалюватися, і вже виготовлялись гончарні вироби на крузі. Техніка точення на крузі давали змогу не лише збільшити випуск продукції, а й поліпшити її художній рівень.

Ведуча: У ХІХ ст. на Гуцульщині провідними осередками гончарства стали Косів, Пістинь. Косівська кераміка відома у світі.

Учень:

Глечику мальований –
Ватрою цільований,
Димом закосичений,
Мій ти, не позичений,
Глиняний, закручений,
У вогні приручений.
На вогонь нанизаний
Полум’ям облизаний…
В фарбу щоки вимочив –
На полицю вискочив –
З жовтими оленями,
З квітами зеленими.
Косівський голублений,
Усіма ти люблений,
Глече-карапузику –
Пальців тепла,
Музико

Ведучий: А зараз надаємо слово майстрині гончарних виробів, лауреату багатьох гуцульських фестивалів і конкурсів Сайнюк Світлані, яка розповість про свої вироби і познайомить вас із своїми гончарними виробами.

(Виступає гончар).

Ведуча: Невід’ємною культурною спадщиною нашого гуцульського регіону – є пісні, колядки. Пісня – це бедонна душа народу. Це його крила. Кожна пісня пахне весняними дощами, гірськими потоками, зеленими лісами, материнськими теплими долонями.

Ведучий: Пісня – невичерпне джерело, святиня і скарбниця наша, яка передається від одного до іншого. В піснях розкриваються внутрішні світи людини, її переживання, насторої, зумовлених обставинами соціального чи побутового характеру. На Гуцульщині переважно все це передавалось коломийками.

(Вокальна група виконує коломийки).

Бібліотекар: Ми сьогодні поговорили лиш про невелику частину народної мистецької спадщини Гуцульщини, про національне відродження народу, його символів, оберегів.

Батьківська хата, мамина пісня, бабусина вишивка, чиста криниця – це все наша родовідна пам’ять, наші непересічні символи, наші обереги.

Любі друзі! Все, що ви сьогодні побачили і почули нехай стане вашою дійсністю. Бо нам усім потрібно особливо шанувати обереги нашого Гуцульського краю, щоб не бути викинутим з життя, щоб наші нащадки теж продовжували оберігати цю культурну народну спадщину.

Така Гуцульщина!
Тут все співа:
Про волю – птаха, про косу трава,
Про горе матері – мальована трембіта,
Про чорного джмеля – черемха біла.
Гуцулка древня журними губами
Співа про Довбуша й червону його барду,
Струмок-джигун – про море сиве,
Барвінку синь – про жовть осінню,
Вітри про полонину, ніч про днину,
А кожне серце – про Вкраїну.
Т. Мельничук

Косівська ЦБС
Бібліотека-філіал смт. Кути

Завідувач бібліотекою
Юревич Марія Петрівна

ЛІТЕРАТУРА

  1. Гуцульщина: іст.-етнограф. дослідження / за ред. Ю.Г. Гошка. – К.: 1987.
  2. Культура і побут населення України / за ред. В.І. Наулка. – К.: 1993.
  3. Шухевич В. Гуцульщина / перед. слово Д. Ватаманюка; вст. стаття П. Арсенича / В. Шухевич. – Львів: Гуцульщина, 1997. – 352с.
  4. Гуцульщина: короткий довідник. – Снятин: Прут Принт, 2002. – 121с.
  5. Хоткевич Г. Гуцули й Гуцульщина / репринтне видання / Г. Хоткевич. – Косів: Писаний Камінь, 2008. – 36с.
  6. Подаруй ми писаночку. – Івано-Франківськ: Надія, 2001.
  7. Українські народні пісні та думи. – К.: 1992.
  8. Скуратівський В. Берегиня / В. Скугатівський. – К.: 1987
  9. Антонович Є. Декоративно-прикладне мистецтво / Є. Антонович, Р. Захарчук-Чугай, М. Станкевич. – Львів: 1992.
  10. Будзан А. Різьба по дереву у західних областях України / А. Будзан. – К.: 1961.
  11. Запаско Я. Українське килимарство / Я. Запаско. – К.: 1973.
  12. Захарчук-Чугай Р. Українська народна вишиванка: західні області України / Р. Захарчук-Чугай. – К.: 1988.
  13. Народна архітектура Українських Карпат ХV-ХХ ст. – К.: 1987.
  14. Українське народознавство: навчальний посібн. / за ред. С.П. Павлюка. – К.: Знання, 2006. – 568с.
Share

Прокоментуй!

Залишити відповідь

Ваш email не публікується. Обов’язкові поля позначені *.