Василь Симоненко — «Лицар нескореного покоління»

до 75-річчя від дня народження В. Симоненка (1935 – 1963), українського поета, публіциста.

Недовгим було життя В. Симоненка. Воно, як блискавка, яскраво спалахнуло і швидко згасло. Але вічно житиме його поетичне слово, яскраво освітлюючи наші душі.

Василь Андрійович Симоненко

Народився Василь Андрійович Симоненко в селі Біївці на Полтавщині. Його біографія – це доля людей воєнного і повоєнного покоління, які чули вибухи бомб, ридання матерів над похоронками.

Зростав хлопчик без батька.

«В мене була лиш мати.
Та був ще сивий дід.
Нікому не мовив «тату».
І вірив, що так і слід», – згадував поет дитинство. А так хотілося, щоб був батько!
Ну нехай би смикнув за вухо,
Нехай нагримав би раз чи два, –
Все одно він би тата слухав
І ловив би його слова, –

писав пізніше поет в автобіографічній поемі «Кривда».

Порадником хлопчика був рідний дід Федір. Федір Трохимович не ходив до школи, але самостійно навчився читати, любив книжки, часто розповідав онукові про історичне минуле нашого народу. А ще славився тим, що майстерно вишивав рушники і сорочки.

Перші уроки життя, доброти і ласки брав Василько від матері, яка чудово співала, часто виступала на сільській сцені і мріяла стати вчителькою. Вона навіть вступила до Лубенського педагогічного інституту, однак не закінчила його через життєві негаразди. Саме в цей час вона зустріла майбутнього батька поета, але не надовго. Андрій Симоненко – самодіяльний актор, учитель, художник – скоро залишив сім’ю. Він провідав сина тільки після війни.

Зі спогадів людей, які особисто знали Василя Андрійовича, вимальовується постать поета: високе чоло, гладенько зачесане назад чорняве волосся, смуглявий, худорлявий, середнього зросту, говорив повільно, неголосно. Від природи поет був наділений добрим українським гумором та схильний до самоаналізу.

В 1952р. після закінчення середньої школи В. Симоненко продовжує навчатися в Київському державному університеті на факультеті журналістики, який закінчив в 1957р. Працює в обласних газетах «Черкаська правда» і «Молодь Черкащини», пізніше кореспондентом «Робітничої газети» в Черкаській області.

Складати вірші В. Симоненко почав ще в шкільні роки і вміщував їх у стінгазеті. Перша збірка поезій «Тиша і грім» вийшла у світ в 1962р. Тема любові до Батьківщини, до рідної землі, до простих трудівників, що вирощують хліб, звучить у віршах поета. Своєрідним заповітом В. Симоненка стали його знамениті «Лебеді материнства» як гімн синівської любові, патріотизму. Частина цього твору (починаючи зі слів «Виростеш ти, сину…») покладена на музику і стала піснею. Зберігся рукопис вірша, який свідчить про велику роботу поета над текстом.

В. Симоненко був люблячим батьком. Син Олесь згадував як батько грався з дітьми, розповідав їм казки, читав вірші. Він навіть казку «Цар Плаксій та Лоскотон» написав за одну ніч, а наступного дня читав її вже Олесеві як своєму першому «критикові». А потім чинив так: ті рядки, що син запам’ятав – друкував, а інші – доробляв. Може, саме тому казку В. Симоненка так полюбляють діти.

В день свого двадцятиріччя поет написав вірша, в якому (жартома чи всерйоз) визначив тривалість свого життя:

Не докорю ніколи й нікому,
Хіба на себе інколи позлюсь,
Що в двадцять літ в моєму серці втома.
Що в тридцять смерті в очі подивлюсь.

До тридцяти поет не дожив…Багато він міг ще створити, але не судилося. Тяжко хворий, поет тримав у руках рукописи наступної збірки поезій «Земне тяжіння». Помер В. Симоненко від невиліковної хвороби 14 грудня 1963 року.

«Тиша і грім» – єдина книга, що вийшла друком за життя поета. Вже після смерті його ім’я швидко оповилося підлими вигадками й злісними намовами. І тільки завдяки неймовірним зусиллям друзів вдалося опублікувати книги В. Симоненка: «Земне тяжіння» (1964), «Вино з троянд» (1965), «Поезії» (1966), «Избранная лирика» (1968), «Лебеді материнства» (1981), том вибраних поезій, дві книжечки для дітей.

Похований В. Симоненко у Черкасах. На гробі поета викарбувані слова з вірша «Лебеді материнства»:

«Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину».

В 1995р. В. Симоненку було присуджено посмертно Національну премію України ім. Т. Шевченка.

ЛІТЕРАТУРА:

  • Симоненко В. Твори: у 2-х томах / В. Симоненко. – Черкаси, 2004.  Т.1 : Поезії. Казки. Байки. – 424 с. Т.2 : Статті. Рецензії. Нариси. Виступи. Листи. Автографи. Документи. – 320 с.
  • Симоненко В. На схрещених мечах : вибр. тв. / В. Симоненко. – К. : Пульсари, 2004. – 384 с.
  • Симоненко В. Вибране / В. Симоненко. – К. : Школа, 2002. – 253 с.
  • Симоненко В. Півні на рушниках : оповідання, щоденник / В. Симоненко. – Львів : Каменяр, 1992. – 91 с.
  • Симоненко В. Народ мій завжди буде : вірші та казки / В. Симоненко. – К. : Веселка, 1990. – 159 с. Документи. – 320 с.
  • Симоненко В. На схрещених мечах : вибр. тв. / В. Симоненко. – К. : Пульсари, 2004. – 384 с.
  • Симоненко В. Вибране / В. Симоненко. – К. : Школа, 2002. – 253 с.
  • Симоненко В. Півні на рушниках : оповідання, щоденник / В. Симоненко. – Львів : Каменяр, 1992. – 91 с.
  • Симоненко В. Народ мій завжди буде : вірші та казки / В. Симоненко. – К. : Веселка, 1990. – 159 с.

*************

  • Василь Симоненко (1935 – 1963) // Відлуння десятиліть. Укр. література другої половини ХХ ст. / упоряд. М. Сорока. – К.: Грамота, 2005. – С. 275 – 306
  • Василь Симоненко // Кодлюк Я. 120 розповідей про письменника / Я. Кодлюк, Г. Одинцова. – К. : Наш час, 2006. – С. 127 – 130
  • Геник С. Симоненко Василь / С. Геник. 150 великих українців / С. Геник. – Івано-Франківськ, 2001. – С. 216, З матір’ю на самоті / авт. та упоряд. М. Сом. – К. : Молодь, 1990. – 128 с.
  • Гончар О. Поет народжений з любові / О. Гончар // Культура і життя. – 2010. – № 3-4 (лют.). – С. 30
  • Романова Н. Альтернативна модель суспільства в сатиричній творчості В. Симоненка / Н. Романова // Слово і час. – 2010. – № 1. – С. 56
  • Романенко Ю. Витязь молодої української поезії / Ю. Романенко // Дивослово. – 2010. – № 1. – С. 11-17
  • Ткаченко Д. Кінолітература. В. Симоненко «Бенкет небіжчиків» / Д. Ткаченко // Слово і час. – 2010. – № 1. – С. 47-51
  • Федун Н. Рожеві лебеді В. Симоненка / Н. Федун // Дивослово. – 2010. – № 1. – С. 17-21
  • Сом М. Вибрати не можна тільки Батьківщину / М. Сом // Молодь України. – 2010. – 6 січ. – С. 2
  • Панчишин В. Ти знаєш, що ти – людина? / В. Панчишин // Світ молоді. – 2010. – № 1 (січ.). – С. 12
  • Тихолоз Б. Метеор щирості / Б. Тихолоз // Дивослово. – 2005. – № 1. – С. 50-51

Матеріал підготувала – У.Й. Книш
Комп’ютерний набір – О.М. Радиш

Share

1 коментар

Залишити відповідь

Ваш email не публікується. Обов’язкові поля позначені *.